П’ять моментiв, які варто знати про вчення про Трійцю

1. Вчення про Трійцю є однією з найфундаментальніших доктрин християнства.

Християнське вчення про Бога – це вчення про Трійцю, і християнське вчення про Бога є основоположним для всіх інших християнських доктрин. Немає вчення про Писання (бібліологія) без вчення про Бога, бо Писання є Словом Божим. Людей створено за образом і подобою Божою. Гріх – це бунт проти Закону Божого. Сотеріологія – це доктрина, яку повʼязано з викупною роботою Бога. Церква – це народ Божий. Есхатологію повʼязано з кінцевими цілями і планами Бога.

2. Вчення про Трійцю не вигадали на Нікейському соборі.

Сьогодні існує популярний міф, що вчення про Трійцю вигадали в IV столітті на Нікейському соборі. Це неправда. У перші століття життя Церкви християни вже навчали фундаментальних доктрин, які вони знаходили у Писанні. Писання вчить, що існує один єдиний Бог. Писання також вчить, що є Бог-Отець, Бог-Син і Бог Дух Святий. Крім того, Писання вчить, що Отець не є ні Сином, ні Духом, що Син не є ні Отцем, ні Духом, і що Дух не є ні Отцем, ні Сином. Той, хто дотримувався цих основних положень Писання, тримався основ доктрини Трійці. Протягом століть з’являлися ті, хто заперечував або спотворював одне чи декілька з цих біблійних вчень. Нікейський собор мав на меті відреагувати на одне з таких вчень – вчення Арія, який заперечував, що Син є Богом. Нікейський символ віри встановив межі, щоб гарантувати, що Церква навчає всього, що стверджує Писання.

3. Вчення про Трійцю не є повністю зрозумілим для людського розуму.

Вчення про Трійцю, разом із вченням про боговтілення, є однією з найбільших таємниць християнської віри. Це означає, що обмежений людський розум неспроможний уповні його осягнути. Якщо ми поставимося до вчення про Трійцю як до якоїсь математичної головоломки, для вирішення якої потрібна лише певна частка винахідливості, ми неминуче впадемо в ту чи іншу єресь. Вчення про Трійцю – це не кубик Рубика. У творінні не існує нічого, що було б точною аналогією вчення про Трійцю.

4. Більшість популярних аналогій Трійці в кращому разі вводять в оману, а в гіршому – є єретичними.

Оскільки у творінні не існує нічого, що було б точною аналогією вчення про Трійцю, більшість популярних аналогій Трійці у кращому разі вводять в оману, а в гіршому – є єретичними. Більшість із них у підсумку припускають, що три Особи Трійці є трьома частинами Бога (наприклад, аналогія з конюшиною; або аналогія з яєчною шкаралупою, жовтком і білком), або що вони є трьома образами чи ролями унітарного Бога (наприклад, «маски» Отця, Сина й Духа; або аналогія з водою, льодом і парою). У кращому разі, деякі аналогії, можливо, здатні проілюструвати певний аспект вчення про Трійцю, але всі вони здебільшого заперечують один або кілька елементів біблійного вчення.

5. Нерозуміння того, ким є Ісус, зазвичай, призводить до неправильного розуміння вчення про Трійцю.

У втіленні друга Особа Трійці, Син, прийняв людську природу, яку поєднано з божественною природою. Людська природа охоплює Його тіло й душу. Це означає, що Господь Ісус Христос є втіленим Богом. Він є однією Особою із двома природами, і ці дві природи з’єднано в одній Особі Сина без змішання, зміни, поділу чи відокремлення. Оскільки обидві природи є Його природою, то все, що стосується кожної з них, сказано про Нього, єдиного Господа Ісуса Христа. Однак деякі речі написано про Нього відповідно до Його божественної природи (наприклад, те, що Він є Творцем світу), а інші – відповідно до Його людської природи (наприклад, те, що Він голодний або спраглий). Якщо ми плутаємо божественну й людську природи Христа, це легко спотворює наше вчення про Трійцю, бо ми приписуватимемо Богу людські якості. Наприклад, Біблія вчить, що Бог безсмертний (1 Тим. 6:15, 16). Іншими словами, Бог не може померти. Але хіба ми не віримо, що Ісус – це Бог? І хіба Ісус не помер на хресті? Так, помер, і Він зробив це відповідно до Своєї людської природи. Людина може померти. Людина може страждати. Людина може змінюватися. Ісус зробив усе це у Своїй людській природі, але ми не можемо переносити ці людські якості на божественну природу. Божественна природа не може померти, змінитися чи страждати. Так само Христос досконало підкорив Свою людську волю божественній волі Бога, але це не означає, що божественну волю Сина було підпорядковано божественній волі Отця. Чому ні? Бо існує тільки одна божественна воля. Божественна воля Сина є такою ж божественною волею, як і воля Отця, бо Син є Богом так само, як і Отець є Богом. Використовуючи слова Нікейського символу віри, Син є єдиносущним з Отцем. Якщо божественна воля Сина підпорядковується божественній волі Отця, ми більше не маємо Трійці. Ми маємо політеїзм.

Ця стаття належить до серії «П’ять моментів, які варто знати».