Що таке завіт діл?

Завіт діл, який іноді називають завітом творіння або завітом життя, Бог уклав з Адамом та Євою, коли заборонив їм їсти з дерева пізнання добра і зла (Бут. 2:15–17). Досконалий послух умовам цього завіту утвердив би Адама та Єву в житті: їх було б визнано праведними перед Господом і вони успадкували б вічне життя.

Ми називаємо завіт з Адамом завітом діл, бо засобом отримання благословення мали бути людські вчинки. Добрі діла послуху — плодитися і розмножуватися, панувати над землею та утримуватися від споживання плоду із забороненого дерева — дали б Адамові та його нащадкам право на вічне життя (Бут. 1:28; 2:15–17).

Як ми знаємо, Адам та Єва порушили завіт діл, зануривши себе та всіх своїх нащадків — за винятком одного, Ісуса — у гріх. В Адамі ми втратили здатність виконувати умови завіту діл (Рим. 3:9–20), але це не означає, що сам завіт було скасовано. Нас і далі зобов’язують його умови, але через нашу неспроможність єдина наша надія полягає в тому, аби хтось інший виконав їх замість нас (Гал. 3:10–14).

Аби повернути Своєму народові втрачений рай, Ісус мав стати Другим Адамом. Тобто Він мав прийти в нашій подобі, щоб досконало коритися Богові й успішно виконати те, у чому Адам зазнав поразки, виступаючи нашим представником. Цього прямо навчає Павло (1 Кор. 15:45), але ця істина також приховано присутня в євангельських розповідях про спокуси Ісуса.

Після Свого хрещення Дух повів Ісуса до пустелі, де Він зустрівся з тим, хто використав змія, щоб спокусити Адама. Першого Адама спокусили покластися на власну мудрість замість відкритої Божої волі. Подібно до цього Другого Адама спокушували відмовитися від Божого задуму — перемогти змія через страждання. Сатана намагався схилити Ісуса задовольнити Свої потреби невчасно або ж одразу й без болю вступити у Своє царювання (Мт. 4:1–11). Проте, на відміну від першого Адама, Ісус переміг сатанинські спокуси, підготувавши ґрунт для його остаточної поразки на хресті (Кол. 2:13–15).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.