Як читати Псалми сходження

Псалми сходження — це назва п’ятнадцяти псалмів (Пс. 120–134), що входять до П’ятої книги Псалтиря. Як псалми сходження, або «підйому», ця збірка була своєрідним улюбленим плейлистом ізраїльтян, які вирушали до Єрусалима на три щорічні паломницькі свята: Пасху, Свято тижнів і Свято Кучок (див. Вих. 23:14–17; Повт. Зак. 16:16).

Подібно до наших попередників у вірі, ми також перебуваємо у паломництві. Наша подорож пролягає через цей занепалий світ до нового Єрусалима. На цьому непростому й часто небезпечному шляху Псалми пропонують нам мудре скерування та багату духовну поживу.

Якщо ці псалми покликано допомагати нам у нашому паломництві, то як саме їх слід читати? Наступні п’ять порад можуть стати добрим початком.

1. Прочитайте кожен псалом кілька разів і визначте його основну структуру

Оскільки ці псалми написано як єврейську поезію, варто ознайомитися з принципами тлумачення цього літературного жанру. Такі особливості, як паралелізм рядків і різні взаємозв’язки між ними, допоможуть вам зрозуміти основний зміст кожного псалма. Більше про ці принципи дивіться у статті Метью Г. Паттона «Як читати єврейську поезію» (“How to Read Hebrew Poetry”).

2. Навчіться цінувати образи, які використано у цих псалмах

Аби правильно витлумачити образ, потрібно відповісти на три запитання:

1. Яку тему обговорює автор?

2. Який образ використовує псалмоспівець для її опису?

3. У чому полягає подібність між темою та образом?

Два яскраві образи ми зустрічаємо у Псалмі 132, темою якого є єдність Божого народу. Перший образ — олива:

Оце яке добре та гарне яке,

щоб жити братам однокупно!

Воно як та добра олива на голову,

що спливає на бороду, Ааронову бороду,

що спливає на кінці одежі його! (Пс. 132:1–2)

Якщо єдність — це тема, а олива — образ, то у чому подібність? Олива, про яку говорить Давид, — це священна олія для помазання (Вих. 30:22–38). Вона мала приємний аромат і наповнювала все навколо пахощами. Так само єдність Божого народу створює атмосферу духовної краси і приємності.

Другий образ — роса:

Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя! (Пс. 132:3)

Як роса освіжає та оживляє траву, так і віруючі переживають духовне оновлення, коли мають одне серце й один розум у Божій праці.

3. Читайте ці псалми як об’явлення Ісуса Христа

Перші дві поради зосереджують нашу увагу на літературних особливостях тексту. Третя переводить нас від літературного до богословського виміру. Ісус сказав: «Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане» (Лк. 24:44). Псалми говорять про Христа. Зазвичай читачам не важко побачити це у Псалмі 1, де Ісус є Блаженним Мужем, Який любить Боже Слово. У Псалмі 21 Він — Покинутий. У Псалмі 22 — Добрий Пастир.

А де знайти Ісуса у Псалмах сходження? Ми бачимо Його на дорозі до Єрусалима, де Він співає цих псалмів як Вірний Паломник. Від дванадцятирічного віку, коли Він уперше прийшов до Єрусалима на Пасху (Лк. 2:41–51), Спаситель регулярно відвідував паломницькі свята (див. Ів. 2:13; 6:4; 7:1–24; 13:1). Коли наблизився час Його розп’яття, Господь твердо постановив іти до Єрусалима на Пасху (Лк. 9:51). Він був рішучим паломником, хоча знав, що Його вірність призведе до страждань і смерті (Лк. 9:21, 22). Читаючи ці псалми, запитуйте себе: Як Ісус міг співати цього псалма? Як цей псалом допомагає мені співати про Ісуса?

4. Зрозумівши контекст псалма, переходьте до його застосування

Четверта порада переводить нас від літературного й богословського осмислення до особистого застосування. Уявіть себе ізраїльським паломником на шляху до святого міста й поставте собі такі запитання:

• Що означає для мене бути вірним паломником на шляху до нового Єрусалима?
• Як мені долати перешкоди, які трапляються дорогою? (див. Пс. 120:1)
• Як у моєму житті повинні виглядати очікування та радісне святкування поклоніння Богові?

5. Навчіться цінувати спільнотну роль Божого народу у цих псалмах

Коли ізраїльтяни йшли до Єрусалима на свята, вони подорожували разом. Марія та Йосип не занепокоїлися одразу, коли після Пасхи втратили Ісуса з поля зору на зворотному шляху до Назарета, бо були переконані, що Він іде з іншими паломниками (Лк. 2:43, 44). Так само й ми. Хоча кожен з нас є паломником, ми не подорожуємо самотужки. Тому нам слід:  підбадьорювати одне одного (Пс. 121:1); піклуватися про добробут тих, хто подорожує разом з нами (Пс. 121:8); усвідомлювати, що всі ми стикаємося з труднощами (Пс. 122:2–4); вчитися радіти благословенню братерської спільності (Пс. 132).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.