Три моменти, які варто знати про книгу Буття

Більшість сучасних читачів не сприймають Буття як літературний твір, котрий ретельно прописано. Ми звикли читати його частинами. Звичне християнське публічне і приватне читання підважують ідею про те, що Буття слід розуміти як єдину цілісну книгу. Через це втрачаються важливі аспекти. Дозвольте ж мені згадати три визначні риси книги Буття, на які треба звернути увагу.

1. Книгу Буття написано, аби простежити історію особливого родоводу. 

По-перше, книгу Буття написано, аби простежити історію особливого родоводу, який виділяє одну персону чоловічої статі у кожному поколінні («батьківську лінію»). Грецький термін генезис (буття) означає «родовід». Ця батьківська лінія починається з Адама і проходить через його третього сина Сифа до Ноя (див. Бут. 5:1–32). Від Ноя батьківська лінія простежується через Сима до Аврама (Бут. 11:10–26). Потім темп історії сповільнюється, та інтерес до особливого роду триває. Основною перешкодою для його продовження є бездітність Сарри, але Бог дозволяє Саррі мати сина Ісака. Крім Ісака, батьківська лінія простежується до Якова (пізніше йменованого Ізраїль), молодшого брата-близнюка Ісава. Ісав мав стати наступним у батьківській лінії, але він зневажає своє первородство і продає його своєму молодшому братові Якову, який бажає бути частиною батьківської лінії, за миску варива (Бут. 25:29–34). Окрім Якова батьківську лінію пов’язано з Йосипом (див. 1 Хр. 5:1–2) та його молодшим сином Єфремом, якого Яків ставить попереду старшого брата Манасії (Бут. 48:13–20). Цікаво, що книга Буття часто дає підказки щодо того, чому первістків пропускають у батьківській лінії (наприклад, неприйнятний зв’язок Рувима з Білгою; див. Бут. 35:22). Тоді як Йосип має перевагу над своїми старшими братами, книга Буття показує важливий поворот в історії батьківської лінії. У Буття 38, уривку, який часто відкидають як такий, що перериває історію життя Йосипа, увагу звернуто на Юду. Читайте, стежачи за батьківською лінією, – Буття 38 окреслює рід Юди, що опинився в небезпеці, коли Бог убив його старших синів. Незвичайне втручання Тамари спричиняє докорінні зміни у житті Юди та призводить до народження близнюків. У цьому народженні принцип первородства (право старшого сина на спадок) ще раз змінюється, оскільки Перец виходить перед Зерахом. Пізніше Яків промовить Юді благословення, котре передбачає, що царювання буде пов’язано з його нащадками (Бут. 49:8–12). Це благословення ми бачимо століття по тому за часів Самуїла (див. Пс. 78:67–72). Чому ця батьківська лінія є такою важливою? Починаючи з Буття 3:15, її представлено як ту, що веде до майбутнього нащадка Єви, який повалить змія, заклятого ворога Бога. З розгортанням Буття ми дізнаємося, що цим обіцяним нащадком буде цар, який стане посередником Божого благословення для народів землі і, як Божий досконалий намісник, встановить царство Боже. З такими сподіваннями книга Буття очікує на прихід Ісуса Христа. 

2. Бог укладає вічний завіт з Аврамом, роблячи його батьком багатьох народів.

По-друге, спираючись на батьківську лінію з Буття, Бог укладає вічний завіт з Аврамом, заявляючи, що той буде батьком багатьох народів (Бут. 17:4, 5). Більшість читачів Буття та багато вчених зосереджуються на завіті Буття 15, де йдеться про те, що Аврам був батьком єдиного народу Ізраїля. Однак завіт із Буття 17 значно важливіший і, охоплюючи попередній завіт, розширює батьківство Авраама на народи. За своєю природою це батьківство не біологічне, а духовне. Завіт обрізання гарантує, що один із нащадків Авраама принесе Боже благословення тим, хто визнає Його за свого Царя. З цієї причини очікування народів, що служитимуть майбутньому царю, передано у благословеннях патріархів, які Ісак дав Якову (Бут. 27:29), а Яків – Юді (Бут. 49:10). Коли переходимо до Нового Завіту, бачимо, що апостол Петро дивиться на Ісуса Христа як на Того, Хто виконує обітниці, які було дано Аврааму (Дії 3:25, 26). Так само, згідно з апостолом Павлом, обітниці, які пов’язано із завітом обрізання, є основою для зарахування поган до Божого народу (Гал. 3:15–29).

3. Тему благословення пов’язано з батьківською лінією, яка згодом приведе до Ісуса Христа.

Третя риса книги Буття, яку часто не цінують належно, – це спосіб, у який тему благословення пов’язано з батьківською лінією, яка, зрештою, приведе до Ісуса Христа. В Едемському саду дії Адама та Єви призвели до божественних проклять, які матимуть негативний вплив на людське існування. На відміну від цього, Божий заклик до Аврама пропонує можливість божественного благословення для всіх сімей землі (Бут. 12:1–3). Цю тему благословення пізніше пов’язують із нащадками Авраама (Бут. 22:18). Хоча часто припускають, що це благословення прийде через увесь ізраїльський народ, книга Буття обмежує джерело благословення наступними членами батьківської лінії. Це благословення (берака) пов’язано з особою, яка має право первородства (бекора). Ми бачимо це особливо в історії про Якова та Ісава, де Яків є тим, хто приносить благословення іншим, факт, який визнав його дядько Лаван (Бут. 30:27–30). Так само Йосип є джерелом благословення для інших, про що чітко зазначено в Бут. 39:5 стосовно всього, що Потіфар мав «у домі й на полі». Згодом, попри ув’язнення, Йосипа підносять до «батька фараонового» (Бут. 45:8) і джерела благословення для різних народів під час сильного голоду.  Цілісне читання Буття відкриває, що книгу написано майстерно. Як літературний колаж книга Буття спирається на різні типи матеріалу, аби передати єдине послання, яке вагомо вказує на Ісуса Христа, джерело божественного благословення для всіх нас.

Ця стаття належить до серії «Три моменти, які варто знати».