Спасіння у Священному Писанні

19/05/2026

Спасіння у Священному Писанні

19/05/2026

Чому реформатська сотеріологія має значення

Як ми побачили впродовж цієї короткої серії статей, збереження біблійно вірної сотеріології — це не те, що можна сприймати як щось само собою зрозуміле. У Старому Завіті багато ізраїльтян неправильно розуміли природу Мойсеєвого завіту й впадали в законницьке розуміння спасіння. Інші ж занурювалися у відверте ідолопоклонство. Під час свого служіння апостол Павло висловлював подив, як швидко ті, кого він сам навчав, відверталися до іншого євангелія (Гал. 1:6).

У ранній Церкві пелагіанство та напівпелагіанство стали проблемою, яка ніколи повністю не зникла. Хоча обидва вчення спочатку були засуджені, до XIV–XV століть саме напівпелагіанство стало домінуючим, а дехто вже схилявся й до повного пелагіанства. Під впливом різних язичницьких ідей спасіння почали розуміти як піднесення людської природи, що здійснюється через уділення таїнств посвяченим священством Римо-Католицької Церкви. Упродовж Середньовіччя ця церковно-сакердотальна сотеріологічна система майже повністю витіснила біблійну сотеріологію. І сьогодні біблійне вчення про виправдання продовжує зазнавати атак — його або відкидають, або переосмислюють.

1. Реформатська сотеріологія має значення, бо вона зберігає вірність біблійному вченню.

Вона наголошує на відмінності між спасінням ділами та спасінням благодаттю. Вона твердо тримається августиніанського відкинення пелагіанських і напівпелагіанських ідей. Водночас вона відкинула онтологічне розуміння виправдання, яке проникло до Римо-Католицької Церкви, і повернулася до біблійного, завітного розуміння Божої спасительної благодаті.

2. Реформатська сотеріологія має значення, бо вона ґрунтується на десятиліттях глибокої та всебічної екзегетичної праці сотень реформатських богословів і служителів.

Це не було щось запропоноване випадковим «інфлюенсером» без належного осмислення. Десятиліття ретельної екзегези привели до формування цілісної завітної теології, яка чітко окреслила різницю між станом людини до гріхопадіння і після нього. Це допомогло Церкві заново усвідомити біблійне розрізнення між ділами і благодаттю, а також між законом і Євангелієм.

3. Реформатська сотеріологія також має значення, бо вона тісно пов’язана з усіма іншими розділами богослов’я.

Вона зберігає біблійні зв’язки між ученням про Трійцю, Божим постановленням, творінням, провидінням, ученням про людину і гріхопадіння, особою та діянням Христа, застосуванням спасіння (ordo salutis), Церквою та її таїнствами й останніми часами. На відміну, наприклад, від армініанської сотеріології, реформатська не вводить суперечностей і внутрішніх протиріч у свою богословську систему. Вона не припускає, що Отець має один намір щодо спасіння, а Син — зовсім інший.

4. Зрештою, реформатська сотеріологія має значення, бо Євангеліє має значення.

Усі нащадки Адама і Єви народжуються мертвими в гріху, ворогами Бога і без надії, якщо Бог не втрутиться. Але дяка Богові — Він втрутився через особу і діяння Ісуса Христа, і тепер нас покликано проголошувати цю Добру Новину. Апостол Павло підсумовує її в Першому посланні до коринтян:

«Що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням, і що був похований, і що третього дня воскрес згідно з Писанням, і що з’явився Кифі, потім Дванадцятьом. Після того Він з’явився більш як п’ятистам братам одночасно, більшість із яких живе й досі, а деякі спочили. Потім Він з’явився Якову, а опісля — усім апостолам» (1 Кор. 15:3–7).

Ісус — єдиний шлях спасіння для загубленого людства. Ніхто не приходить до Отця інакше, як тільки через Нього (Ів. 14:6).

Як пояснюють Дортські канони:

«Обітниця Євангелія полягає в тому, що кожен, хто вірує в розп’ятого Христа, не загине, але матиме вічне життя. Цю обітницю, разом із закликом до покаяння і віри, слід проголошувати й звіщати всім народам і людям, до яких Бог у Своєму благоволінні посилає Євангеліє» (Другий розділ учення, стаття V).

Реформатська сотеріологія має значення, бо вона спонукає нас зберігати це біблійне Євангеліє і допомагає уникати численних пасток, які спокушали Церкву протягом століть. Soli Deo Gloria!


Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.

Кіт А. Метисон

Кіт А. Метисон

Доктор Кіт А. Метисон є професором систематичного богослов'я в Реформатському біблійному коледжі у Санфорді, штат Флорида. Він є автором багатьох книг, серед яких The Lord’s Supper: Answers to Common Questions.