Чому ми співаємо на Різдво?

Упродовж усієї історії люди любили співати. Чи то на бейсбольних матчах, чи на святкуванні дня народження — ми охоче співаємо, іноді привселюдно демонструючи відсутність природного музичного хисту. Груповий спів, особливо на Різдво, став невіддільною частиною культури. Але чому виконання різдвяних колядок і гімнів так сильно впливає на нас, навіть якщо ми співаємо їх професійно й зовсім не замислюємося над змістом слів?

Спів на богослужінні завжди ставив перед проповідниками й церковними громадами запитання: як і чому слід співати. Джон Веслі 1761 року написав збірку «Настанови щодо співу» (Directions for Singing), щоб навчити методистів цього служіння. Від часу її публікації вона вплинула далеко не лише на методистів. Нижче наведено дві з цих настанов:

Співайте щиро й відважно. Не співайте так, ніби ви напівмертві чи напівсонні; натомість підносьте свій голос із силою. Не бійтеся свого голосу й не соромтеся, що його чутно, більше, ніж тоді, коли ви співали пісні сатани.

Співайте скромно. Не кричіть, намагаючись, щоб вас було чути голосніше чи виразніше за всю громаду. Не руйнуйте гармонії, а прагніть поєднати свої голоси так, щоб вони зливалися в одне милозвучне звучання.

Попри всі наші обмеження, саме на Різдво ми «підносимо свій голос із силою». Може тому, що ми справді добре знаємо ці пісні. Знайомість із ними заохочує людей долучатися до співу. Апостол Павло закликав християн співати «з вдячністю в серцях Богові» незалежно від рівня музичних здібностей (Кол. 3:16).

Одне з найкращих місць, де можна навчитися співати, — це церква. Псалми, гімни й духовні пісні легко закарбовуються у пам’яті на все життя. Ми не забуваємо їх навіть у старості, бо сам процес співу (як стверджують фахівці) активує в мозку зв’язки, які пов’язано із запам’ятованими словами та мелодією. У будинках для літніх людей під час різдвяних свят навіть ті мешканці, які зазвичай не беруть участі у спільних заходах, оживають, коли звучать «Нова радість стала» чи «Свята ніч».

Окрім того, що різдвяні пісні дарують нам радість, багато з них навчають — вони надзвичайно багаті на богословський зміст. Мартін Лютер зробив спів одним з головних засобів духовного зростання молодих лютеранських церков, що виникли у 1520-х роках і пізніше. Вони співали хорали й катехізис не випадково — спів був одним з найважливіших інструментів навчання нових громад.

Музика і сьогодні формує нас як християнську спільноту. У церкві Saint Andrew’s Chapel Р. К. Спроул часто виділяв час, аби пояснити, чому ми звершуємо богослужіння саме так, а не просто виконуємо його за звичкою. Після виконання гімну він запитував: «Чи усвідомлюєте ви, що щойно співали?» Для нього спів був украй важливим ферментом, який допомагає засвоювати Боже Слово.

Як саме богослов’я проявляється в різдвяних гімнах? Розгляньмо кілька прикладів.

«Світе радій! Господь прийшов» (Joy to the World, the Lord Is Come)

Цей гімн виконують на мелодію ANTIOCH, яку Ловелл Мейсон аранжував на основі музики Георга Фрідріха Генделя. Текст Айзека Воттса розкриває теми Божої слави, суверенності, святості, істини і благодаті. Це справжній перелік Божих досконалостей, який може стати джерелом цитат для будь-якого проповідника.

«Прийди, прийди, Еммануїле» (O Come, O Come, Emmanuel)

Гімн виконують на мелодію VENI EMMANUEL, давній григоріанський наспів. Це палке благання про прихід Еммануїла, яке починається словами пророка Ісаї й через низку біблійних образів розкриває природу та місію маленького Ісуса.

«Втішайтеся, втішайтеся, народе Мій» (Comfort, Comfort Ye My People)

Гімн виконують на мелодію THIRSTING, яку створив Луї Буржуа, композитор Женевського Псалтиря, на основі Ісаї 40:1–2. Текст XVII століття, який написав Йоганнес Олеарій, навчає про пророчу силу Божого Слова та Божий задум послати людям Спасителя.

«О ти, містечко Віфлеєм»  (O Little Town of Bethlehem)

Гімн виконують на мелодію ST. LOUIS, яку написав Л. Г. Реднер. Ця мелодія XIX століття наголошує на очевидному здійсненні пророцтва з Михея 5:2. Текст Філліпса Брукса, який написано 1868 року, переказує євангельську розповідь Луки про народження Ісуса і його завершує виразна євангельська молитва у четвертому куплеті:

О Дитя святе Віфлеєму,

Зійди, благаємо, до нас.

Наш гріх прожени й увійди до нас;

Народися в нас сьогодні.

Ми чуємо, як різдвяні ангели

Звіщають велику радісну новину.

Прийди до нас, перебувай із нами,

Господи наш Еммануїле.

«Ти, Хто був незбагненно багатий»  (Thou Who Wast Rich)

Гімн виконують на французьку різдвяну мелодію QUELLE EST CETTE ODEUR AGREABLE, яку аранжував Чарльз Г. Кітсон, слова написав Френк Гоутон.

Ти, Хто був багатший від усякої слави,

Заради любові став убогим;

Замість престолу обрав ясла,

А замість палаців із сапфіровими підлогами — хлів.

Ти, Хто є Богом, вищим від усякої хвали,

Заради любові став людиною;

Так глибоко впокорився, аби піднести грішників

До небес згідно зі Своїм вічним задумом.

Ти, Хто є любов, яку неможливо повністю висловити,

Спасителю й Царю, ми поклоняємося Тобі.

Еммануїле, Який перебуваєш у нас,

Зроби нас такими, якими Ти бажаєш нас бачити.

Чому ж ми співаємо різдвяних пісень? Безперечно, вони дарують нам радість, допомагають згадувати народження та земне життя Ісуса й духовно формують нас. Напередодні Різдва ми знову і знову проголошуємо знайомими гімнами й колядками такі біблійні істини, як створення світу, Божа слава, втілення та викуплення — і це лише деякі з них. Усе це заохочує нас щодня жити згідно з євангелією Христа.

Цю статтю було вперше опубліковано у блозі Ligonier Ministries.