Коли потрібно покинути церкву?

Багато християн не рідко відчувають занепокоєння, запитуючи себе: «Коли слід покинути свою церкву?» Це важливе запитання, яке охоплює багато факторів. Простіше кажучи, на нього немає простої вичерпної відповіді. Але я сподіваюся тут викласти деякі міркування щодо цього питання.

Спочатку буде корисно визначити, що означає покинути церкву. Одне із припущень, яке зроблено у цій статті, полягає в тому, що членство у церкві є біблійним і необхідним для християн. Тут забракне місця, щоб навести аргументи на користь необхідності членства у церкві, але досить сказати, що якщо ви не стали членом якоїсь церкви, ви не можете її покинути. Отже, припускаючи правильний біблійний церковний устрій, існує лише три способи, як християнин може покинути церкву: смерть, відлучення від церкви та зміна членства. У цій статті не йтиметься про смерть чи відлучення. Під «виходом із церкви» я маю на увазі зміну свого членства на членство в іншій церкві. Коли це доречно зробити?

Найкоротша відповідь: якщо ви не переїхали в місце, де продовжувати своє членство непрактично, ви не повинні залишати здорову церкву. Завжди існують уточнення, винятки та обставини, які не дають простої вичерпної відповіді. Проте основний принцип залишається незмінним: зазвичай, ви не маєте залишати добру, здорову церкву. Але якщо ваша помісна церква не відповідає основним ознакам здорової церкви, то вам варто подумати про вихід.

Бельгійське віровизнання допомагає нам розпізнати законні причини для виходу з церкви, окреслюючи ознаки здорової церкви:

Ознаки, за якими пізнається здорова церква, такі: якщо в ній проповідується чисте вчення євангелія; якщо вона зберігає чисте виконання таїнств, які встановив Христос; якщо вона дотримується церковної дисципліни. (Ст. 29)

Здорову церкву характеризують чисте віровченням, чисте виконання таїнств і церковна дисципліна. Це дає християнам три фундаментальні пункти, за якими вони можуть оцінити, що їм варто робити: залишатися чи йти.

Мусимо визнати, що по цей бік вічності немає жодної церкви, яка була б цілковито безпомильна, бо не існує жодної спільноти християн, яких би не торкнувся гріх. Вестмінстерське віровизнання нагадує нам: «Найчистіші церкви під небом можуть занечищуватися й помилятися» (25.5). Рішення покинути церкву не повинно ґрунтуватися на тому, чи є церква ідеальною, бо ідеальних церков не існує.

Хоча ми не можемо вимагати від церков ідеальності, цілком законно визнати, що церкви часом припускаються помилок, які завдають шкоди життєдіяльності церкви. Церква має навчати і проповідувати відповідно до своїх конфесійних стандартів, чи то Вестмінстерського, Трьох форм єдності, Лондонського баптистського віросповідання 1689 року, чи будь-якого іншого конфесійного зводу доктрин, який історія визнала відповідним до Писання. Якщо конфесійні стандарти відсутні, то майже неможливо визначити, чи залишається церква вірною своїм богословським переконанням. Майже кожен християнський єретик відповідав на критику словами: «Я вчу лише того, що дійсно говорить Біблія!» Міцне й перевірене віросповідання є правильним стандартом, за яким можна судити про вчення церкви. Чи правильно ця церква навчає згідно з тим, що вона вважає істиною? Якщо церква припиняє проповідувати чисту доктрину, настав час її покинути.

Щоб уточнити, ми не маємо очікувати досконалості від вчення і проповіді церкви. Члени церкви мають підбадьорювати пастора, який час від часу щось неправильно говорить або помиляється у своєму вченні, а не покидати церкву. Не залишайте церкву через те, що ваш пастор не є ідеальним. Проте пастор або пресвітер, який постійно суперечить своїм конфесійним стандартам, створює серйозну проблему. Вашою першою реакцією має бути смиренно обговорити це з пресвітерами, а потім з вищими структурами своєї деномінації. Якщо ці лідери неспроможні дати адекватну відповідь, то, можливо, настав час піти. Подібний підхід слід застосовувати і щодо належного здійснення таїнств.

Можливо, змінилася не церква, а ваші богословські переконання. Вам слід визначити, чи є ця зміна настільки значною, щоб викликати постійні конфлікти у вашій спільноті. Якщо вона доволі незначна, то просто не звертайте уваги на цю різницю. Якщо ж це значна зміна, вам слід зустрітися з пресвітерами і смиренно розказати про свої зміни. Ви повинні підійти до цієї зустрічі з відкритим серцем, що вас можуть переконати у хибності ваших нових поглядів. Ви повинні підкоритися тим, хто має владу над вами в Господі. Але якщо ви надалі переконані з Писання у своїй зміні поглядів, тоді варто шанобливо попросити перевести вас до здорової церкви, яка відповідає вашим поглядам. І ви повинні вільно визнати, що ваша попередня церква була вірною у навчанні того, чого вона обіцяла навчати. Відхід за таких обставин не є причиною принижувати вашу попередню церкву.

Можливо, ваша церква не має проблем із проповіддю Слова, здійсненням таїнств чи дотриманням дисципліни. Можливо, ви просто відчуваєте, що нічого не отримуєте від церкви, а неподалік є дуже цікава й динамічна нова церква. Можливо, ви думаєте, що це могло б залучити ваших рідних до церкви. Якщо це ваша ситуація, вам потрібно визнати, що проблема може бути не в церкві, а у вас самих. Можливо, ви підходите до церкви як «споживач товарів», а не як той, хто хоче поклонятися Богу. Якщо вам здається, що ваші «потреби» не задовольняються в добрій церкві, цілком можливо, що ви намагаєтеся задовольнити не ті «потреби».

Ця стаття була опублікована в журналі Tabletalk.