Чи був Ісус досконалим?

«Ніхто не досконалий». Це сучасна життєва мудрість, яка звучить правдиво. Ми всі знаємо свої слабкості й обмеження і швидко застосовуємо це твердження до себе.

Проте Біблія подає виняток із цього правила. Інколи ми чуємо й інше: «Була лише одна досконала Людина». Цією людиною є Ісус Христос.

Справді, правильно стверджувати, що Ісус — єдина досконала Людина, яка будь-коли жила на землі. Але де і як Біблія навчає цього? Цікаво, що деякі тексти також говорять про те, що Ісус став досконалим. Тож розгляньмо питання досконалості Христа.

Божественний Син Божий

Перш ніж говорити безпосередньо про досконале людське життя Ісуса, потрібно визнати, що Він є вічною, Божественною Особою. Іншими словами, Він є вічний Син Божий (Ів. 1:1). Він вічно існує в усій досконалості, яка становить Божу природу. Він є «безмежний, вічний і незмінний у Своєму бутті, мудрості, силі, святості, справедливості, доброті та істині» (Вестмінстерський короткий катехизм, 4).

Інакше кажучи, Ісус є досконалим з огляду на Своє Божественне синівство. Він повністю вільний від гріха.

Досконала людська природа Ісуса

На відміну від Його Божественного синівства, коли ми говоримо про досконале життя Ісуса, то йдеться про Його людську природу у втіленні — тобто досконалість Його людської природи. Це можна розглянути з кількох аспектів.

По-перше, Ісус не був причетний до гріха Адама. На це вказує такий текст, як Римлян 5:12–21. «Усі згрішили» в Адамі (Рим. 5:12), але Христос виступає протилежністю цього. Один гріх призвів до осуду для всіх людей, які перебувають в Адамі, тоді як один акт праведності приводить до виправдання для всіх, хто перебуває у Христі (Рим. 5:18, 19).

Якщо всі люди згрішили через Адама, а Христос приносить праведність і життя, то Ісус не належав до тих «усіх», які згрішили в Адамі. Праведність, яку Він дарує, випливає з Його унікального становища як голови завіту та як цілком праведного Представника. Це узгоджується зі словами ангела Гавриїла до Марії про те, що Дитя, Яке вона народить, буде святим, Сином Божим (Лк. 1:35).

Усе це означає, що Ісус не мав занепалої природи, схильної до гріха. Його людська природа не була занепалою, а була безгрішною. Він є цілковито праведний.

По-друге, Ісус прожив цілком покірне людське життя. Це також пов’язано з Адамом. Непослух Адама призвів до осуду, але у Новому Завіті Ісус постає як другий й останній Адам — Представник, чий послух усуває наслідки непослуху першого Адама.

Окрім Римлян 5:12–21, опис спокуси в Євангелії від Марка також змальовує Ісуса як нового Адама — Представника, Який кориться Богу навіть перед обличчям спокуси. Можливо, саме тому згадано звірину, що викликає асоціацію з Едемським садом (Мк. 1:12, 13).

Подібно до цього, після хрещення Ісуса (Лк. 3:21–22) Євангеліє від Луки подає Його родовід аж до Адама (Лк. 3:23–38). А потім описано послух Ісуса у пустелі (Лк. 4:1–13). Це знову пов’язує послух Ісуса з тим, що Він є новим Адамом.

Апостол Павло також розкриває цю тему у 1 Коринтян 15. Ісус є останнім Адамом, через Якого приходить воскресіння мертвих (1 Кор. 15:21, 22, 45). Воскресіння Ісуса стало виправданням Його несправедливої смерті. Оскільки Він був безгрішним, убивство Ісуса як злочинця було несправедливістю, а Його воскресіння до нового життя засвідчує Його досконалий послух (див. 1 Тим. 3:16). Воскресіння Ісуса вказує на послух усього Його життя (див. Євр. 2:14–18).

По-третє, коли Послання до євреїв говорить про те, що Ісуса було «вчинено досконалим» (Євр. 2:10; 5:9; 7:28), це слід розуміти в контексті історії спасіння, а не щодо Його сутнісної природи. У вічному Сині Божому немає жодного гріха. Ба більше, Ісус ніколи не згрішив й у Своєму земному житті. Отже, Його «удосконалення» означає успішне виконання Ним ролі остаточного й досконалого Первосвященника, Який дає нам кращий доступ до Бога, ніж попередні священники (див. Євр. 5:7–10; 6:19, 20; 9:11–14; 10:5–14).

Ісус зміг принести остаточну жертву, бо Він є вічний Син Божий, Який живе повіки за силою незнищенного життя (Євр. 7:15–28). Воскресіння Ісуса та доступ до Бога, який Він забезпечує, передбачають досконалість Його самопожертви, а отже, і досконалість Його земного життя.

Висновок

Оскільки ніхто з нас не досконалий, те, що досконалим є Ісус, — це справді добра новина. Ісус — другий та останній Адам, Чий досконалий послух є підставою нашого виправдання, яке ми приймаємо вірою. У Ньому перебуває вічне життя (Ів. 1:4; 20:31). Він не просто людина; Він — вічний Син Божий. І водночас Він є істинною Людиною — Боголюдиною, Який зробив для нас те, чого ми не можемо зробити самі.

Як досконалий Первосвященник, Ісус є єдиним Посередником, Який дає досконалий доступ до Бога (Євр. 10:14). Тож наближаймося з упевненістю до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги (Євр. 4:14–16).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.