Що говорить Біблія про жінок-пасторок?

Питання про те, чи можуть жінки служити пасторками або пресвітерками, є дуже близьким і болючим для багатьох християн. Віруючі не раз бачили, як ця тема втягувала їхні церкви у суперечки й навіть розділяла їх. Розглядаючи таке важливе й чутливе питання, надзвичайно важливо звернутися до Біблії. Яке світло проливає Слово Боже на цю суперечливу тему?

У 1 Тимофія 2:8–15 апостол Павло дає чіткі настанови, яких потребує церква, щоб упорядковувати своє життя так, як це до вподоби Богу. У цьому посланні Павло пише до Тимофія, свого молодшого співпрацівника у служінні. Тимофій служив церкві в Ефесі у складний час. Він поставав перед проблемами лжевчення (1 Тим. 1:3–11; 6:2–10) і незрозумілими питаннями у богослужінні (1 Тим. 2:1–15). Церква також потребувала чітких настанов щодо вимог і завдань своїх служителів — пресвітерів і дияконів (1 Тим. 3:1–5:25).

Після того як Павло дає Тимофію вказівки щодо молитви у християнському богослужінні (1 Тим. 2:1–7), він переходить до конкретних порад для чоловіків і жінок щодо їхньої участі у публічному поклонінні Богу (1 Тим. 2:8–15). У цих віршах він згадує гріхи, які особливо притаманні кожній зі статей. Чоловіки повинні молитися «без гніву та сумніву» (1 Тим. 2:8). Жінки ж мають надавати перевагу побожності, а не зовнішній показності (1 Тим. 2:9, 10).

Далі Павло порушує ще одне питання, яке було пов’язано з участю жінок у публічному богослужінні. Спочатку він позитивно окреслює Божий поклик для жінок: «Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі» (1 Тим. 2:11). Апостол стверджує право жінок бути присутніми на богослужінні церкви та навчатися, разом із чоловіками, Слова Божого, яке читають і проголошують. Щодо цього жінки-учениці Ісуса є в усьому рівними чоловікам-ученикам Ісуса.

Потім Павло забороняє жінкам «навчати чи панувати над мужем» (1 Тим. 2:12). Натомість вони повинні «бути в мовчанні». Жінки мають зосереджуватися на тому, до чого Бог їх покликав, — бути тихими ученицями. Вони не повинні братися за заборонені заняття, які наведено у вірші 12.

Про які ж заняття йдеться? Павло згадує два. Перше — це навчання. Тут важливий контекст. Павло не забороняє жінкам будь-яке й усяке навчання, навіть у межах церкви. Радше він забороняє жінкам публічно проповідувати й навчати Слова Божого, коли церква збирається на спільне богослужіння. Це служіння належить пресвітерам церкви (див. 1 Тим. 3:2; 4:11–16). Друге — це здійснення влади над чоловіками. У наступному розділі Павло доручає духовну владу пресвітерам церкви — кваліфікованим чоловікам, які виявили себе добрими управителями власних сімей (див. 1 Тим. 3:5). Отже, заборону Павла у вірші 12 можна підсумувати так: жінкам не дозволено обіймати посаду пресвітера або виконувати функції, притаманні цьому служінню у церкві.

У віршах 13–14 Павло наводить підстави для своїх настанов у віршах 11–12. Він нагадує Тимофію послідовність, у якій Бог створив Адама та Єву: «Адам бо був створений перше, а Єва потому» (1 Тим. 2:13). Далі Павло нагадує про те, як наші прабатьки згрішили: «І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ» (1 Тим. 2:14). Павло не знімає з Адама відповідальності за гріхопадіння. Навпаки, гріх Адама був свідомим порушенням чіткого Божого слова (див. Бут. 2:15). Так само Павло не стверджує, що Єва була довірливою чи легковірною за своєю природою. Він лише констатує біблійне вчення про те, що Єва з’їла заборонений плід після того, як її звів змій.

Яким чином слова Павла у 1 Тимофія 2:13–14 підтримують його накази у віршах 11–12? Принаймні у два способи. По-перше, заборона жінкам навчати і здійснювати владу, про яку йдеться у вірші 12, укорінена в тому, як Бог створив людину (1 Тим. 2:13). Інакше кажучи, вона закорінена у самому творінні. Ця заборона не є унікальною для ситуації в Ефесі та її не обмежено першим століттям. Ми, безумовно, не можемо пояснювати її вузьким світоглядом юдейського чоловіка першого століття. Вона віддзеркалює порядок, який Бог установив у творінні для чоловіків і жінок.

По-друге, заборона Павла у вірші 12 знаходить застережливий приклад у вірші 14. Коли Єва спробувала «стати як Бог» і не послухалася Божого слова, це призвело до катастрофи (Бут. 3:5). Відхід від здорового порядку, який Бог установлює для нашого блага, ніколи не дарує добра. Тому, продовжує Павло, жінки не повинні прагнути того, що Бог їм заборонив. Вони мають присвятити себе тому, до чого Бог їх покликав. Бог кличе більшість жінок (хоч і не всіх) до шлюбу й материнства (1 Тим. 2:15). Коли віруюча жінка приймає це покликання з «вірою, любов’ю, посвятою й розвагою», вона може мати впевненість у спасінні, яке Бог дарував їй у Христі.

Сьогодні церква потребує слів Павла. Вони показують нам порядок, або взірець, який Бог установив для чоловіків і жінок у Своїй Церкві. Вони нагадують про небезпеку відхилення від цього порядку. Але вони не лише встановлюють заборони. Вони також представляють привабливе бачення того, ким Бог покликав жінок бути й що робити. В епоху, яка часто принижувала жінок, вважаючи їх інтелектуально й морально нижчими за чоловіків, Павло сказав Тимофію, що жінки не менше за чоловіків мають право бути ученицями у школі Христа (1 Тим. 2:11). Вони мають прикрашати себе побожністю — не лише тоді, коли щотижня збираються з церквою для поклоніння (1 Тим. 2:9), а й у щоденній, рутинній праці піклування про своїх дітей (1 Тим. 2:15). Саме в тихих і звичайних сценах життя Бог уподобав здійснювати Свої надзвичайні задуми благодаті. І це — добра новина для всього Божого народу в усі часи.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.