Яка втіха християнина у смерті?

Згідно зі Словом Божим, смерть — це страшний наслідок бунту людини проти Бога. Ще до гріхопадіння наших прабатьків Творець чітко застеріг Адама, що наслідком порушення Його святого закону є смерть: «Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:17). Якої ж смерті зазнали Адам та Єва після того, як порушили Божий закон?

Одразу після проголошення суду над Адамом, Євою та змієм-спокусником — і прокляття всього створеного порядку через перший гріх Адама — Бог «вигнав Адама» (Бут. 3:24) з Едемського саду, щоб він не скуштував від дерева життя й не «жив вічно» (Бут. 3:22). Як створіння Адама та Єву було приречено на фізичну смерть, а безпосереднім виявом цього вироку стало неприродне відокремлення від життєдайної присутності їхнього Творця. Як і будь-яке неприродне розлучення, це було болісним.

Смерть має жало, і це жало — відчуження від Бога через гріх. Однак в євангелії є втіха. Добра новина спасіння така: Бог, Який виніс суд і прокляв землю, також дав зцілення у Христі, Своєму Єдинородному Синові, обіцяному насінні жінки, Яке розтрощить голову смертельного спокусника (Бут. 3:15). Як пише апостол Павло: «Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» (1 Кор. 15:56, 57). Христос є великим Примирителем між Богом і людиною (Кол. 1:20–22) і великим Переможцем над гріхом і смертю.

Навіть перед обличчям смерті існує велика втіха, але ніколи — без Христа. Біблія виразно наголошує на трьох вимірах втіхи, яка є доступною християнам, коли ми розмірковуємо про смерть, особливо тоді, коли вона близько.

1. Христос має верховну владу над смертю

По-перше, Христос має верховну владу над смертю. Пророк Ісая описує смерть як задушливе покривало темряви, що вкриває все людство, пророкуючи:

«І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами» (Іс. 25:7).

Але Христос більший:

«Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав» (Іс. 25:8).

Це певне слово і проголошення від Бога: Він не лише знешкодить силу смерті, але й назавжди поглине саму смерть. Це приводить нас до другого пункту.

2. Христос розв’язав кризу відчуження людства

По-друге, Христос усунув ганьбу Свого народу через жертовне пролиття Своєї крові на хресті. Послання до євреїв говорить:

«І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння» (Євр. 9:27, 28).

Христос розв’язав кризу людського відчуження. Ба більше, Він не лише задовольнив справедливий гнів Бога й омив наші гріхи Своєю кров’ю, але й «відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас» на хресті (Гал. 3:13). Він викупив нас Своєю кров’ю і сплатив кару за наш гріх, аби представити нас Богові як Свою дорогоцінну й улюблену власність. Ми не належимо самі собі й, безумовно, не перебуваємо під владою смерті. Ми належимо Богові у Христі.

3. Ми у безпеці у Христі

По-третє, силою Божою нас перенесено із царства темряви (і смерті) у Його дивне світло (і життя): «Що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів» (Кол. 1:13, 14). І ніщо — навіть фізична смерть — не може вирвати нас із Його руки. Ісус сказав:

«Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки» (Ів. 10:26–29).

У житті й навіть через смерть ми перебуваємо у безпеці у Христі.

Висновок

Смерть містить багато таємниць, і ті туманні уявлення, які ми маємо зараз про те, що досвідчимо, коли настане час перейти у вічність, можуть тривожити. Один автор проникливо зауважив: «Велика таємниця смерті полягає у тому, як вона поглинає менші таємниці життя, що так бентежать нас! Читачу, в ту коротку годину ми торкнемося їх усіх; а велике об’явлення прийде одразу після — у світлі Престолу». Утім, для християнина втішною обітницею є те, що після смерті на нас чекає вічність блаженства в життєдайній присутності Бога, праворуч Якого «радість велика» і «завжди блаженство» (Пс. 15:11).

1. B. M. Palmer, The Broken Home; or Lessons in Sorrow (New Orleans: E.S. Upton, 1890), 13–14.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.