Жити з дружиною безкорисливо

Перед тим, як торкнутися пальцями клавіатури, я запитав свою дружину, чи варто мені писати цю статтю. Перш ніж я надрукував хоч одне слово, я запитав її, чи достатньо я готовий для цього. Вона поміркувала кілька хвилин і сказала: «Так, думаю, що так». Я був вдячний за її підтвердження, але нам обом довелося визнати, що багато аспектів християнського життя легше сказати, ніж зробити, легше описати, ніж прожити. І цей не виняток. Досить легко планувати, пообіцяти й молитися, аби жити безкорисливо, але важко насправді робити це мить за миттю й день за днем. Це стосується навіть безкорисливого життя з людиною, яку я люблю найбільше у цьому світі.

Я часто роздумував над одним із парадоксів подружнього життя – людина, яку я люблю найбільше, є тією людиною, проти якої я найбільше грішитиму. Через нашу близькість, через те, що ми пообіцяли прожити разом життя, «поки смерть не розлучить нас», я матиму купу можливостей любити свою дружину, але також і кривдити її, благословляти її і грішити проти неї. Щодня я матиму можливість жити з нею безкорисливо, але також боротися зі спокусою жити з нею егоїстично.

Боже Слово чітко вказує, що кожен чоловік зобов’язаний жити зі своєю дружиною у взаєморозумінні – так, щоб виявляти їй особливу честь (1 Пет. 3:7). Бог чітко каже, хоча чоловіка й покликано бути головою для своєї дружини, він має робити це з любов’ю, а не з бажанням контролювати, і щоб це проявлялося у жертовності, а не в домінуванні (Еф. 5:25–31). Якщо покликання дружини – підкорятися керівництву чоловіка й віддавати йому честь, то покликання чоловіка – вести так, щоб їй було легко слідувати за ним, і любити так, щоб він був гідний її честі. Думати про неї більше, ніж про себе, ставити її благо вище за своє, любити її навіть ціною власного життя. Коротко кажучи, жити безкорисливо.

Жити безкорисливо означає жити з усвідомленням взаємодоповнюваності, розуміти і приймати відмінності між чоловіками й жінками. У глибині душі кожного чоловіка дещо мовчки вірить, що шлюб був би легшим, а союз міцнішим, якби його дружина була більше схожа на нього – якби вона думала як чоловік, міркувала як чоловік і відчувала бажання чоловіка. Але Бог вирішив показати Свою славу у двох статях, які дивовижно відрізняються й дивовижно доповнюють один одного. Чоловік, який по-справжньому любить свою дружину, – це чоловік, який приймає відмінності, а не бореться з ними, який бачить у них особливість Божого задуму, а не помилку. Він уважно вислуховує свою дружину, з любов’ю втішає її, з готовністю забезпечує її. Він розуміє і приймає, що її створено на Божий образ і подобу, так само як і його, у своїй схожості та відмінності.

Отже, жити безкорисливо означає жити зі співчуттям. Пишучи до колосян, Павло каже: «Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!» (Кол. 3:19). Звичайно, він не включив би цей заклик, якби він не віддзеркалював поширену спокусу. І кожен чоловік має визнати, що він може дуже легко опуститися до грубості, поводитися зі своєю дружиною жорстко, різко або несерйозно. Але чоловік, який хоче шанувати свою дружину, ставитиметься до неї з добротою й гідністю, з турботою і співчуттям. Його витвережуватиме те, що Бог узагалі дав йому дружину, він пишатиметься тим, що Бог довірив йому саме цю дружину, і прагнутиме дарувати їй усю любов і прихильність, яку Бог виявляє йому. Він буде лагідним та терплячим і завжди швидко каятиметься, проситиме прощення й відновлюватиме стосунки, якщо він згрішив проти неї.

Жити безкорисливо – це також жити як друзі. Це означає «заживати життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем» (Екл. 9:9). Побожний чоловік насолоджується свободою та інтимністю подружніх стосунків і цінує свою дружину як найдорожчого супутника й найближчого друга. Хоча будь-який шлюб часом буває важким і будь-які стосунки вимагають зусиль і праці, він прагне насолоджуватися своєю дружиною й радіти неповторним радощам і чудесам подружніх стосунків. Він приймає унікальні сильні сторони жіночності своєї дружини, цінує унікальні ідеї, якими вона ділиться, і вчиться насолоджуватися тим, що дає їй задоволення. Відкинувши свій природний егоїзм, він відкриває для себе чудеса найближчого й найдорожчого виду людської близькості.

Будь-який добрий чоловік був би готовий померти за свою дружину – прийняти кулю, яка могла б влучити в неї, і біль, який міг би завдати їй страждання. Але рідкісний чоловік готовий жити для своєї дружини – відкинути егоїзм, який завжди так близько, і натомість жити для її добра й радості. Жоден чоловік не поводиться більш по-християнськи, ніж той, хто ставить благо своєї дружини вище за своє власне, хто умертвляє свою природну самоцінність, щоб жити по-справжньому безкорисливо з дружиною, яку дав йому Бог.

Ця стаття була опублікована в журналі Tabletalk.