Що означають спокута й умилостивлення?

Коли ми говоримо про заступницький аспект спокути, знову і знову з’являються два терміни: спокута й умилостивлення. Ці слова викликають різноманітні суперечки щодо того, яке з них потрібно використовувати для перекладу певного грецького слова, і деякі версії Біблії вживатимуть одне з цих слів, деякі — інше. Мене часто просять пояснити різницю між умилостивленням і спокутою. Складність полягає в тому, що попри те, що ці слова є в Біблії, ми не використовуємо їх у нашому повсякденному словнику, тому не впевнені, що саме вони проговорюють у Священному Писанні. Нам бракує чітких орієнтирів щодо цих слів.

Спокута й умилостивлення

Подумаємо про значення цих слів, починаючи зі слова спокута. Префікс с- означає «з» або «від», тобто слово спокута мовить про те, що щось вилучають або забирають. У біблійних термінах це пов’язано зі зняттям провини через покарання чи жертву. Умилостивлення навпаки стосується суб’єкта спокутування. Префікс у- означає спрямування дії на об’єкт, тобто слово стосується зміни в Божому ставленні до нас, тобто Він переходить від того, аби бути проти нас, до того, аби бути з нами. Через процес умилостивлення ми утверджуємося у служінні Йому та Його заступництві.

У певному сенсі умилостивлення пов’язано з умиротворенням Бога. Ми знаємо, як слово умиротворення використовують у військових та політичних конфліктах. Ми думаємо про так звану політику умиротворення, філософію, відповідно до якої, якщо з’являється шаленець, який прагне завоювати світ і зовсім утратив голову, брязкаючи зброєю, замість того, щоб ризикнути й потрапити під гнів його бліцкригу, ви віддаєте йому чехословацькі Судети чи якусь частину території. Ви намагаєтеся вгамувати його гнів, віддаючи щось, що мало б задовольнити його, тому він не прийде у вашу країну й не викошуватиме ваш народ. Цей прояв умиротворення не має нічого спільного з Богом. Та, якщо ви розгнівані чи відчуваєте образу, я сповнюю ваш гнів або умиротворюю, тоді я звертаюся до вашої добродійності, і проблему усунено.

Найвищим досягненням Христа на хресті є те, що Він заспокоїв гнів Божий, який спалахнув би проти нас, якби нас не покривала жертва Христа.

Одне й те саме грецьке слово час від часу перекладають як спокута, так і умилостивлення. Та у ці терміни мають невелику різницю. Спокута — акт, який призводить до зміни Божого ставлення до нас. Це те, що вчинив Христос на хресті, і результат Його спокутного вчинку — умилостивлення — Господній гнів відвернено. Різниця така сама, як між сплаченим викупом і ставленням того, хто отримує цей викуп.

Учинок Христа був актом умиротворення

Спокута й умилостивлення разом становлять акт умиротворення. Христос здійснив Свій учинок на хресті, щоб умиротворити гнів Божий. Ця ідея умиротворення Божого гніву не допомогла вгамувати гнів сучасних теологів. Насправді вони лютують через усю цю ідею заспокоєння Божого гніву. Вони думають, що це умиротворення є нижчим за Господню гідність, що ми мусимо робити щось, аби заспокоїти чи умиротворити Його. Потрібно бути дуже обережними в розуміння гніву Божого, але дозвольте мені нагадати, що концепція умиротворення Господнього гніву не має нічого спільного з периферійним, дотичним поглядом теології, а є суттю спасіння.

Що таке спасіння?

Дозвольте поставити вам це основоположне запитання: що означає термін спасіння? Спроба пояснити це швидко може викликати головний біль, бо слово спасіння вживається у Біблії приблизно сімдесятьма різними способами. Якщо когось урятували від певної поразки у битві, він переживає спасіння. Якщо хтось вистояв проти смертельної хвороби, ця людина переживає порятунок. Якщо чиїсь рослини ожили після в’янення, вони врятувалися. Це біблійна мова, яка насправді нічим не відрізняється від нашої. Ми рятуємо своє становище. Боксера рятує дзвін, який означає порятунок від поразки в бою через нокаут, а не переносить його у вічне Царство Боже. Словом, будь-який досвід, який рятує нас від явної та сьогочасної безпеки можна назвати формою спасіння.

Коли ми говоримо про спасіння з біблійного погляду, маємо бути обережними, стверджуючи, від чого нас у кінцевому підсумку врятовано. Апостол Павло висловлює це у 1 Солунян 1:10, де він каже, що Ісус «визволює нас від майбутнього гніву». Зрештою Ісус віддав життя, аби врятувати нас від Божого гніву. Ми просто не можемо розуміти вчення та проповідництво Ісуса з Назарета окремо від цього, бо Він постійно попереджав людей, що весь світ одного дня постане перед божественним судом. Ось кілька Його застережень щодо суду: «А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній» (Матвія 5:22), «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Матвія 12:23) і «Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!» (Матвія 12:41). Ісусова теологія була теологією кризи. Грецьке слово криза означає «суд». І криза, про яку проповідував Ісус, була кризою неминучого суду над світом, коли Бог збирається вилити Свій гнів на невикуплених, безбожних і нерозкаяних. Єдина надія врятуватися від цього виливу гніву — бути покритим спокутою Христа.

Отже, найвищим досягненням Христа на хресті є те, що Він заспокоїв гнів Божий, який спалахнув би проти нас, якби нас не покривала жертва Христа. Тож, якщо хтось виступає проти умиротворення чи ідеї, що Христос задовольняє гнів Божий, будьте пильні, бо на карту поставлено Євангеліє. Це стосується суті спасіння — того, що як людей, яких покрила спокута, нас викуплено від найвищої небезпеки, яка загрожує будь-якій людині. Страшно потрапити в руки святого Бога, Який гнівається. Але немає гніву для тих, чиї гріхи було сплачено. Ось у чому полягає спасіння.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.