Якщо Бог — суверенний Владика, то яким чином люди є вільними?

Найвільнішим є Бог; Його свободу не обмежено. Він є суверенний Владика. Найчастіший закид проти Його суверенності звучить так: якщо Бог є дійсно абсолютно всемогутнім, то люди не можуть бути одночасно вільними. Писання використовують термін «свобода» для опису нашого стану як людини у двох вимірах: свобода від примусу, коли людина є вільною робити свій вибір без тиску ззовні, і моральна свобода, яку ми втратили під час гріхопадіння, що зробило нас рабами злих імпульсів зсередини нашої плоті. Гуманісти вважають, що людина може робити вільний вибір не тільки без примусу ззовні, але й без впливу своїх внутрішніх природних нахилів до зла. Ми, як християни, маємо пильнувати й не допускати цих гуманістичних і поганських теорій про свободу людини. 

Християнське вчення на цю тему полягає в тому, що Бог створив нас із волею, здібністю робити вибір. Ми є вольовими істотами. Але та свобода, яку було нам дано під час творіння, є обмеженою. Нашу свободу обмежує свобода Бога. Ось де може бути конфлікт між божественною суверенною свободою й нашою людською. Дехто вважає, що  свобода людини обмежує Божий суверенітет. Якби так було насправді, то суверенним Владикою була б людина, а не Господь Бог. Реформатська теологія вчить, що свобода людини є дійсною, але її обмежує суверенна воля Бога. Ми не можемо подолати суверенні рішення й постанови Бога, бо свобода Бога є незрівнянно більшою за нашу свободу.

Ми можемо використати порівняння з родинних відносин. Батьки проявляють свою владу над дитиною. Дитина теж має свободу, але батьки мають набагато більше свободи. Свобода дитини не обмежує свободи батьків настільки, як свобода батьків обмежує свободу дитини. Коли ми говоримо про атрибути Бога, ми маємо розуміти, що Бог є найвільнішою Особою.

Коли ми говоримо, що Бог є суверенний Владика, ми торкаємося Його свободи, хоча ми маємо тенденцію думати, що суверенність означає дещо інше, а не свободу. Бог є Особою, Яка має волю. Він може щось хотіти і приймати рішення. Приймаючи рішення та виконуючи Свою волю, Він реалізує Свою суверенну верховну владу. Його свобода є найвільнішою. Тільки Він Один має абсолютну автономію від усіх інших і є Законом для Самого Себе.

Люди намагаються стати автономними, мати необмежену свободу й не бути підзвітними ні перед ким. В якомусь сенсі саме це людина і спробувала зробити під час гріхопадіння. Сатана спокусив Адама та Єву досягти такої автономії, тобто стати такими ж вільними, як і Сам Бог, робити все те, що їм заманеться без усіляких наслідків для себе. Сатана започаткував в Едемському саду рух за «визволення» людини від провини за гріх і від відповідальності перед Богом. Але тільки Сам Господь Бог є автономним суверенним Владикою. 

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.