Маленькі люди та дрібниці

«І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї» (Мт. 10:42). На що ми зі здивуванням відповідаємо: «Але ж це така дрібниця, Господи, кухоль холодної води. Чому Ти винагороджуєш за це, коли Сам зробив такий великий подвиг? Ти пішов на хрест і віддав усього Себе. Ти заплатив за наші гріхи, померши і взявши на Себе покарання, на яке ми заслужили».

Що стоїть за тим, що Ісус винагороджує нас за такий малий учинок? Кухоль холодної води – це лише верхівка айсберга. Під поверхнею лежить наше колишнє життя – власноруч обраний шлях руйнування. Колись ми любили себе і гріх більше, ніж будь-кого чи будь-що інше. Але Бог вибрав нас, коли ми були ворогами і грішниками. Він поклав Свого Духа в наші серця. Він спас нас, і тепер нас переповнюють вдячність і любов до Нього й до нашого ближнього.

Ісус описав, який вигляд матиме судний день. Він покличе додому Своїх овець, праведників, щоб вони були з Ним. Їх впізнають за їхні вчинки. Вони годували голодних, напоїли спраглих, одягнули нагих, прийняли чужинців, відвідали хворих та ув’язнених. Ісус сказав: «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25:40). Але вони не усвідомлювали цінності цих маленьких учинків, які вони робили для цих малих братів, бо це просто те, що християни роблять, виконуючи свої обов’язки; таким чином, вони не схильні думати про них із погляду винагороди. Ісусу сподобалося їхнє співчуття, бо воно віддзеркалює Його співчуття. Його серце належить найнезначнішим. Він є одним цілим зі Своїм народом.

Служіння незначним не є необов’язковим. Ісус кине козлів, неправедних, у вічний вогонь. Їх можна розпізнати по відсутності милосердя до голодних, спраглих, хворих, нагих, бездомних, ув’язнених. Ісус також застерігає, щоб не кривдили «малих цих», що краще таким кривдникам було б, якби їм жорна на шию прив’язали і вкинули в море (Мк. 9:42). Це серйозні застереження.

Хто сьогодні є малими серед нас? І які маленькі речі ми маємо робити? Найменші серед нас – це ненароджені. Вони ще не мають голосу, тому ми повинні говорити за них, захищати саме їхнє існування. Наші церкви мають й інших малих. Це духовні немовлята, які тільки починають свій шлях освячення й потребують підбадьорення. Це самотні, яких потрібно запрошувати до наших домівок. Це незграбні діти, яких часто маргіналізують. Ми маємо навчити наших дітей тягнутися до них із добротою й долучати до кола своїх друзів. На нашому життєвому шляху є багато малих людей, яких ми зустрічаємо щодня. Будьмо готові розказати їм по причини тієї надії, яку маємо ми, – надії на Ісуса Христа.

Коли ми робимо маленькі справи для незначних людей, на нас чекають нескінченні радість і благословення. Не пропустіть їх.

Ця стаття була опублікована в журналі Tabletalk.