Несподівана поява

Коли Писання представляє якогось слугу Господнього, нам часто подається його передісторія. Ми вперше читаємо про Самуїла, коли він був ще дитиною і як його посвятили на служіння у храмі. Про Мойсея вперше згадано, коли він був немовлям, якого сховали на річці Ніл. Проте у Писанні трапляються випадки, коли не подано жодного представлення тому чи іншому слузі Господньому. Це стосується пророка Іллі. Незабаром після того, як ми знайомимося з нечестивим царем Ахавом, несподівано з’являється пророк Ілля. Ім’я Іллі не згадано до 1 Царів 17:1, де він відразу ж починає говорити з царем Ахавом. Передісторія Іллі, його виховання та коріння є непотрібною інформацією. Ілля стає вкрай важливим лише на початку 1 Книги царів 17. Після знайомства з нечестивим царем Ахавом Божий народ раптово отримує нагадування про те, що Господь досі присутній серед Свого народу.

До приходу Іллі злочестивість Ахава згадано лише у шести віршах. Перша книга царів 16:29–34 описує царя, чиї вчинки були злими (в. 30), який був найгіршим царем за всю історію (в. 30), який робив ідолів (вв. 32, 33) та який об’єднав Ізраїль із безбожними народами (в. 31). Надто короткий опис найгіршого царя в історії Ізраїля. Кульмінація звірств Ахава настає у 34-му вірші, коли він дозволяє відновити місто Єрихон. Ця відбудова показує, що Ахав забуває обітниці Господні. Коли Єрихон пав, Ісус Навин дав чіткий наказ Господа, що місто заборонено відбудовувати (Нав. 6:26). Однак будівничий Ахава, Хіл, добровільно втрачає своїх старшого й молодшого синів, щоб відбудувати це прокляте місто. Відразу після цього раптового прокляття несподівано з’являється Господній посланець Ілля.

Ілля вже передає послання через своє ім’я, ще не сказавши ні слова. Ім’я цього пророка означає «Мій Бог – Ягве». Особистість Іллі різко контрастує з нечестивим царем Ахавом. Перші слова пророка не лише містять вирок, але й показують, що Ягве є єдиним істинним Богом. Покаранням у вигляді посухи Господь показує, що це Він є Тим, Хто дає воду згори, а не Ваал (відомий як бог дощу). Ба більше, під час цього покарання той самий Господь забезпечує Свого слугу Іллю водою і їжею (1 Цар. 17:3, 4).

Яке це чудове нагадування для нас, Божого народу, і сьогодні. Коли ми стикаємося з посухою, хворобами чи іншими лихами, ми маємо пам’ятати, Хто зрештою контролює ситуацію. Як сказано у Бельгійському віровизнанні:

Ми не хочемо з надмірною цікавістю допитуватися, що Він робить, бо це перевершує людське розуміння і є поза нашою здатністю осягнути. Але з усією смиренністю і трепетом ми обожнюємо справедливі суди Божі, які приховано від нас. (Ст. 13)

Незалежно від труднощів, які може допустити Його провидіння, ми знаємо, що наш Господь ніколи не залишить нас як Свій народ. Він продовжує бути джерелом наших щоденних потреб (Мт. 6:11). І Він дав нам сам Хліб Життя у Своєму Сині, Ісусі Христі, Господі нашому (Ів. 6:35).

Ця стаття була опублікована в журналі Tabletalk.