Як читати Євангелія?

Євангелія — це чотири історії, в яких розповідається «євангеліє» про життя, смерть і воскресіння Христа. І все ж їх часто неправильно читають або недооцінюють. Нижче подано чотири загальні, але конкретні рекомендації щодо читання Євангелій.

1. Читайте кожен вірш і кожен уривок у світлі особистості й послання Ісуса.

Ми часто припускаємося помилки, зосереджуючись на другорядних персонажах (наприклад, учнях, Вартимеї, Марії Магдалині), а не на самому Ісусі. Його служіння, імовірно, тривало близько трьох років, протягом яких Він навчав, зціляв і взаємодіяв із сотнями, якщо не тисячами людей. В Івана 21:25 навіть зазначено: «Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!» Суть полягає у тому, що кожен з євангелістів подає нам лише фрагмент служіння Ісуса. Це репрезентативний фрагмент, безумовно, але ми маємо лише частину з того, що Христос учинив. Лука, наприклад, розповідає про двадцять одне чудо, а Іван — про вісім. Чотири Євангелія майстерно описують життя Христа, включаючи найважливіші події. Ми маємо читати ці історії, звертаючи увагу на те, як євангелісти розповідають історію Ісуса — через персонажів, сюжет, географічні місця та зв’язок зі Старим Завітом.

2. Ми повинні читати Євангелія не лише у світлі Христа, а і з огляду на їхній звʼязок зі Старим Завітом.

Немає жодного вірша, який слід читати, не зважаючи на історію викуплення. Матвій починає описувати родовід у Матвія 1:1, натякаючи на Буття 2:4. А Івана 1:1–5 починається тим, що поміщає Ісуса в контекст історії про створення світу у Бутті 1–2. Ба більше, чотири Євангелія посилаються на Старий Завіт тисячі разів — через прямі цитати, натяки й концептуальні паралелі. Євангелія роблять щось неймовірне: вони описують історію всесвіту та історію Ізраїля через служіння Христа. Простіше кажучи: читайте Євангелія, звертаючи увагу на посилання на Старий Завіт. Навчати Євангелій від Матвія, Марка, Луки та Івана без демонстрації зв’язку Христа зі Старим Завітом — це, по суті, означає позбавити їх змісту.

3. Читайте Євангелія разом — ми маємо чотири Євангелія, і це не випадково.

Євангелія зображають Христа, і роблять це дещо по-іншому. Один зі способів побачити їхню унікальність — це звернутися до синопсиса Євангелій.1 Синопсис подає паралельні уривки з Євангелій, де переважна частина матеріалу збігається у Матвія, Марка та Луки. Тож, розглядаючи певний уривок у синоптичних Євангеліях (Матвія, Марка та Луки), звертайте увагу на схожості й відмінності в кожному з них. Проаналізувавши, як кожен євангеліст подає ту саму подію, ми зможемо помітити, як кожен із них дещо по-іншому розповідає ту ж історію. Ці відмінні акценти розкривають мету та богослов’я кожного євангеліста. Більшість християн ніколи не намагалися читати Євангелія саме таким чином, але ті, хто спробує, відкриють для себе надзвичайне багатство.

4. Застосовуйте те, що дізналися.

Лука каже Теофілу — християнину — що він написав своє Євангеліє, «щоб пізнав ти [Теофіле] істоту науки, якої навчився» (Лк. 1:4; порівняйте з Ів. 20:31). Під словом «наука», імовірно, мається на увазі загальна інформація про життя, смерть і воскресіння Ісуса. Отже, Лука пише свою історію, щоб укріпити віру Теофіла та Церкви. Інакше кажучи, його Євангеліє має мету — зростити віру віруючих. Знання всіх деталей історії поглиблює довіру до Христа і зміцнює нашу відданість Богу. Крім того, ми, християни XXI століття, є частиною єдиної завітної спільноти — спільноти віруючих, що простягається від Едему до Нового Єрусалима. Ми повинні читати ці Євангелія як нашу спадщину. Хоча від первісних слухачів нас відділяють дві тисячі років, Бог досі говорить до нас через ці чотири неоціненні тексти.

Підсумовуючи: ми повинні читати всі Євангелія у світлі Христа, того, як вони повʼязані зі Старим Завітом, як єдину історію, що її розказано у різний спосіб, і застосовувати ці істини до нашого життя. Так ми зможемо глибше пізнати Христа й жити для Нього ще повніше.

¹ Synopsis of the Four Gospels (ed. Kurt Aland; New York: American Bible Society, 1985).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.