Хто така Рут?

Більшість християн знайомі з Рут — однією з головних постатей старозавітної книги, що має її ім’я. Це історія, яку знають і люблять як дорослі, так і діти. Але навіть якщо ми добре знаємо цю розповідь, нам корисно знову замислитися над тим, ким була Рут — щоб це спонукало нас до вірного життя і спрямувало наш погляд на нашого Спасителя, на Того, на Кого вказує Рут.

Чужинка

Перше, що ми дізнаємося про Рут, — це те, що вона була моавитянкою, одруженою з одним із синів Елімелеха та Ноомі, які походили з Вифлеєму в Юдеї (Рут 1:1–4). Це вагомо, адже моавитянам не дозволялося «входити до громади Господньої», бо вони не підтримали Божий народ під час виходу з Єгипту й найняли Валаама, аби проклясти його (Повт. Зак. 23:3–5). Ізраїлю було заборонено «бажати для них миру й добра» (Повт. Зак. 23:7).

Вдова

По-друге, чоловік Рут помер у країні Моав, залишивши її вдовою без дітей (Рут 1:5). Вона пережила не лише втрату чоловіка, але і смерть свекра та дівера. Після цих страждань вона залишила свою батьківщину, щоб супроводжувати свою свекруху до Вифлеєму, де голод уже минув і знову була їжа (Рут 1:6, 7).

Вірна невістка

По-третє, коли свекруха закликала обох невісток лишитися у Моаві ще до повернення до Вифлеєма, Рут відмовилася. Зрештою одна з невісток повернулася до батьків, але Рут «пригорнулася до неї» (Рут 1:14). Це було непросте рішення, адже Ноомі не мала інших синів, за яких Рут могла б вийти заміж. Якщо вона залишалася з нею, було дуже ймовірно, що вона так і залишиться вдовою без дітей. І все ж вона відповіла: «Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я» (Рут 1:16).

Жінка віри

Дорогою до Вифлеєма Рут сповідує віру: «Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог» (Рут 1:16). Це сповідання підтверджує її благочестиве життя наступними днями. Вірою вона бере на себе турботу про Ноомі: «Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість» (Рут 2:2). Вірою вона старанно працює у полі (Рут 2:7). Боаз похвалив її за все, що вона зробила для своєї свекрухи, благословивши її словами: «Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!» (Рут 2:12). Вірою Рут підкорилася плану Ноомі попросити Боаза викупити її і сміливо пішла на тік, аби просити його взяти її за дружину (Рут 3:1–13). Вірою вона терпляче чекала, поки справа вирішиться належним чином (Рут 3:18).

Роздумуючи над сповіданням і характером Рут, нехай це спонукає нас до вірності, спрямовуючи наші очі на Ісуса, Викупителя Божого народу.

Благочестива дружина та мати

Хоча Рут зазнала багато страждань у своєму житті, Господь винагородив її тим самим чоловіком, який молився, щоб Господь відплатив їй за її добрі вчинки та вірність (Рут 2:12). Боаз, владнавши всі справи, взяв Рут за дружину (Рут 4:10). Старійшини й народ Вифлеєму благословили його словами: «Нехай дасть Господь цю жінку, що входить до дому твого, як Рахиль та як Лію, що вони обидві збудували Ізраїлів дім… А з насіння, що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки, нехай стане дім твій, як дім Переца, що Тамар породила була Юді» (Рут 4:11, 12).Господь благословив Боаза та Рут сином (Рут 4:13). Особливо важливо, що жінки міста назвали його «потішителем душі та на виживлення твоєї сивини» (Рут 4:14, 15). Вони молилися, аби його ім’я «було славним серед Ізраїля» (Рут 4:14). Також вони дали йому ім’я Овед, що означає «слуга» (Рут 4:17).

Родовід Ісуса Христа

Син Рут, Овед, став «батьком Єссея, Давидового батька» (Рут 4:17). Книгу Рут завершує родовід Давида, аби вказати нам на родовід Ісуса Христа: «Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:… Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея. А Єссей породив царя Давида» (Мт. 1:1, 5, 6).Ісус є більшим Викупителем і Слугою, ніж Боаз та Овед. Він є більшим Царем, ніж Давид. Його ім’я прославлено по всьому світу: «Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!» (Пс. 2:7, 8).

Роздумуючи над сповіданням і характером Рут, нехай це спонукає нас до вірності, спрямовуючи наші очі на Ісуса, Викупителя Божого народу, Тому, Хто «прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Мт. 20:28).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.