Чи справді Бог піклується?

У глибинах відчаю або у крайніх проявах тривоги віруючі часто замислюються — навіть якщо лише глибоко у серці — чи справді Бог про них дбає. Якщо це про вас, то маю добру новину.

Поширене запитання

По-перше, ви не самі. Віруючі ставили це запитання протягом усієї історії. Пророк Авакум, дивлячись на стан Божого народу — потоптаного і пригніченого неправедними, — волав:

«Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: Насильство! та Ти не спасаєш!» (Ав. 1:2; див. також 1:3, 13).

Псалмоспівці часто благали Бога «пробудитись», ставлячи під сумнів Його турботу, коли здавалося, що на страждання немає відповіді (Пс. 34:23; 43:23). Хоча вони знали, що Бог ніколи не дрімає (Пс. 120:4), Його уявна бездіяльність серед їхніх страждань змушувала їх замислюватися, чи справді Він піклується.

Ця боротьба не обмежується Старим Заповітом. У хвилину відчаю учні вигукнули до Ісуса: «Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?» (Мр. 4:38; курсив автора). Навіть у повсякденних речах віруючі борються із цим запитанням. Марта, перевантажена працею, запитувала, чи не байдуже Ісусові, що вона залишилася служити сама (Лк. 10:40). У різні часи й за різних обставин, коли Бог не втручається в наші страждання так швидко, як ми сподіваємося (або взагалі не запобігає їм), віруючі всіх поколінь ставили під сумнів Його турботу.

Велична відповідь

По-друге, Бог не залишає вас сам на сам із цим запитанням. Він явив Свою турботу про вас найглибшим із можливих способів — пославши Свого улюбленого Сина. Іван пише про це так: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого» (Ів. 3:16). Це означає, що Христос повністю розуміє розчарування, біль і страх, пов’язані із життям у грішному світі, і здатний співчувати вам (Євр. 4:15).

Віруючі ставили це запитання протягом усієї історії.

Ба більше, Божа турбота стає відчутною через дію Святого Духа. Коли Ісус обіцяв Духа, Він назвав Його «іншим Втішителем», Який ніколи нас не залишить (Ів. 14:16). На відміну від людських друзів, які можуть втомитися чи відволіктися, Святий Дух перебуває з вами завжди. Він ніколи не робить перерв, ніколи не відходить і ніколи не покидає вас. Це здійснення Божої основоположної завітної обітниці вам: «Я не залишу тебе і не покину» (Повт. 31:8; Євр. 13:5). Це істинно навіть тоді, коли ваші емоції говорять вам, що ви самотні, покинуті й перебуваєте поза межами Божої турботи.

Страждання вказують на Божу турботу

Нарешті, потрібно усвідомити, що Божа турбота не означає уникнення страждань і розчарувань. Натомість вона означає, що ви витримаєте їх і навіть зростатимете через них. Це може здаватися нелогічним. І все ж Бог говорить нам, що страждання, замість того щоб знищувати нас, породжує витривалість, характер і надію (Рим. 5:3–5).

Деякі страждання приходять як любляча дисципліна від нашого Отця, яку призначено для нашого добра (Євр. 12:7–11). Це означає, що наші страждання — навіть коли вони мають виховний характер — є ознакою Його турботи, а не Божого відкинення.

Інші страждання дають нам змогу розділити життя Христа. Павло сміливо проголошує, що ми «співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Рим. 8:17). Навіть Сам Христос навчився послуху через страждання (Євр. 5:8). Якщо ми маємо стати подібними до Нього, то мусимо вчитися тим самим шляхом. Привілей розділити досвід нашого Спасителя — це далеко не тягар, а дар.

Висновок

Коли вас спокушає сумнів у тому, чи Бог піклується, подивіться на хрест. Там Божу любов явлено у всій повноті. Він не покинув Свій народ, — і, по суті, не міг би цього зробити, — заплативши таку високу ціну. І Він не заплатив би такої ціни, якби по-справжньому не дбав про Свій народ — про вас — від самого початку. Ваші страждання не обов’язково є ознакою того, що Бог забрав Свою прихильність; навпаки, вони можуть бути свідченням Його безперервної праці у вас.

Підбадьоріться. Коли приходять сумніви й ваша віра здається крихкою, Він не відпустить вас. Одного дня, озираючись на це випробування з місця миру, ви побачите, що вас утримала не сила вашої хватки за хрест, а сила Його пробитих цвяхами рук, які несли, берегли, зміцнювали вас і ніколи не залишали та не покидали.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.