Три моменти, які варто знати про книгу Левит

Кожен християнин має прагнути дотримуватися волі Божої цілком. Це означає, зокрема, роздумувати над усім обширом біблійного Слова. На шляху до цієї мети нас всіх природно ваблять одні біблійні книги і, будьмо чесні, не так приваблюють інші. Однією з книг Біблії, яку зазвичай уникають, є книга Левит. Книгу Левит розміщено просто посередині П’ятикнижжя, і її написано таким чином, що багатьом сучасним читачам її важко зрозуміти. Проте, попри, здавалося б, незрозумілий інтерес до поклоніння скинії стародавнього Ізраїля, ми не маємо пропустити те, що ця книга може нам запропонувати.  Ось три моменти, які кожен читач Біблії може взяти з книги Левит. 

1. Бог досягає великих цілей, щоб зустрітися зі Своїм народом. 

Господня скинія – саме те, про що говорить Священне Писання: дім Божий. Це Його святилище, Його палац, а також місце, де Він приймає Своїх гостей (Вих. 25:8, 9). Дім Господа віддзеркалює Його характер, святість, славу, досконалу праведність і роль Творця. Отже, ті, хто входить до скинії, мають бути готові до аудієнції із Царем. Без такої підготовки вони не можуть і сподіватися пережити цей візит. Левит, однак, нагадує нам, що жодна гріховність чи скінченність не можуть утримати нашого Бога від нас. Він зробив так, щоб ми жили у спільності з Ним, і Його волю спрямовано на цю спільність. Це бажання примирення та відродження, звичайно, є тлом усієї історії викуплення Священного Писання.

2. Бог дбає про спосіб, в який ми зустрічаємося з Ним.

Ще одне, що вражає, коли читаємо книгу Левит, це те, наскільки Мойсей є ретельним у своїх інструкціях для священників і левитів. Ізраїльське поклоніння показує, наскільки Бог цінує спосіб поклоніння так само високо, як і об’єкт поклоніння. Він не просто шукає захоплені думки, схильності до обожнювання чи перетворення поганської практики. Ізраїльтян покликано не просто поклонятися, як їм заманеться, а радше узгодити спосіб свого поклоніння з характером Бога. Вказівки для левитів, правила жертвоприношень, час і пори року, а також свята – усе це говорить про те, як ізраїльтян покликано організувати своє життя і поклоніння відповідно до задуму Творця. Нас створено на образ Божий, тому Його план керує нашим поклонінням, а не навпаки.

3. Самі жертви розкривають нам цілі Бога щодо Його викупних намірів. 

Коли людство пало в саду, наші відносини з Богом фатально порушилися, і це вплинуло на все людське існування. Для того, щоб увійти в Божу присутність, зараз ми маємо стати чистими, церемоніально відповідними до присутності Бога. Людська чистота має відповідати Божій святості. Тому Левит указує, що найсвятіші місця скинії зберігаються для тих, кого спеціально підготовлено до цієї роботи: священників і, зрештою, первосвященника (Лев. 16:1–5; 21). Система жертвоприношень також передає те, як жахливо змінилися відносини людства з Богом. Кожна жертва у різний спосіб ілюструє, як Бог бажає бути відновленим для Свого народу через працю викуплення. Цілопалення (Лев. 1:2–17; 6:8–13), яке охоплює спалення цілої тварини, забезпечує покриття або спокуту людського гріха перед Богом. Хлібна жертва (Лев. 2:1–16; 6:14–23) асоціюється з подарунком або даниною, подібними до тих, які дають царю, аби гарантувати союзництво. Мирна жертва (Лев. 3:1–17; 7:11–21) охоплює таїнство розділення трапези між віруючим і священниками, що віддзеркалює налагодження зв’язку. Очищення або жертва за гріх (Лев. 4:1–5:13; 6:24–30) наголошує забруднення чи осквернення віруючого гріхом і потребу в очищенні. Жертва за провину (Лев. 5:14–6:7; 7:1–10) виводить на перший план потребу відшкодування боргу перед Богом, аби божественні та людські стосунки могли стати цілісними. Кожна з цих п’яти жертв висвітлює інший аспект Божого плану викуплення людства. Нашу увагу часто привертають уривки про потребу спокути – як у цілопаленні, так і в інструкціях щодо Дня Спокути, які викладено так чітко в Лев. 16:1–34, – але християнське поклоніння можна поглибити розумінням багатства шляхів, якими Христос відновлює нас перед Богом, створюючи для нас шлях до Його присутності (Ів. 14:6). Наші гріхи спокутувано, наш союз із Царем відновлено, ми ділимося гостинною трапезою з друзями, осквернення очищено, а наш борг погасили втілення і праця нашого Господа і Спасителя Христа Ісуса. Ми можемо радіти, що наш Первосвященник працює, аби здійснити всі ці благословення викуплення (Євр. 10:1–18).

Ця стаття належить до серії «Три моменти, які варто знати».