Три моменти, які варто знати про книгу Повторення Закону

Книга Повторення Закону важлива сама по собі, а також через те, що її часто цитують у Новому Завіті. З неї безпосередньо випливає проголошення Ісуса та Його учнів. Ісус цитував її під час Його спокушування (Мт. 4:4, 7, 10) і ще раз підкреслив, як вона наголошує на всеохопній любові до Бога (Мт. 22:37, 38). Значною мірою на неї спирається апостольське проповідування в Діях, особливо у вказівці на сповнення слова про пророчу постать в особі Ісуса (Повт. 18:15; Дії 3:22). Принаймні сім послань Нового Заповіту містять цитати з Повторення Закону; мабуть, найважливішу з них містить Гал. 3:10–14. Тут Павло пише, що Христос викупив нас від прокляття, про яке говорить Повторення Закону (див. Повт. 21:23), ставши прокляттям за нас (Гал. 3:13). Назва цієї книги англійською мовою Deuteronomy (Повторення Закону) прийшла через латину та грецьку мову й означає «другий закон», за припущенням, що посилання у Повтор. 17:18 означає саме це. Однак цей уривок говорить, що цар має копію закону для себе. Зміст книги показує, що це не другий закон, а оновлення завіту, який було укладено на горі Сінай (має назву «Хорив» у Повторенні Закону, за винятком Повт. 33:2). Це виразно пов’язано з обіцянками благодаті, які Бог дав Аврааму, Ісаку та Якову (див., наприклад, Повт. 6:10, 11; 7:7–9). Це знаменує й завершення П’ятикнижжя з наголосом на частковому виконанні обіцянок патріархам безпосередньо перед входом народу Ізраїля у край, який Бог присягнув йому дати. Є три особливі моменти, які читачам варто знати про книгу Повторення Закону та її вчення. 

1. Повторення Закону є документом завіту.

Як завітний документ Повторення Закону стосується відносин між Богом і Його народом. Господь діяв у Своїй милостивій незаслуженій прихильності і вступив із ними в особливий зв’язок. Він любив Свій народ і викупив його Своєю простягненою сильною рукою (див. особливо Повт. 7:7–9; 9:5, 6; 14:2). На Сінаї Він вступив із ними у ці законні відносини. Він наблизився до них і пообіцяв: «Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом». Отже, завіт був зв’язком між Богом і людиною, який суверенно запровадив Бог у Своїй благодаті, за допомогою якого Він і Його народ офіційно виразили свої відносини. Його завітний народ мав відповісти послухом на все, що цей Бог-Викупитель зробив для них. Жодну частину їхнього життя не було звільнено від Його етичних вимог. Структура і зміст Повторення Закону є пов’язаними між собою подібно до відомих світських угод другого тисячоліття до Різдва Христового.

2. Повторення Закону є викладом Декалогу – Десяти Заповідей. 

Жодна інша книга Біблії, крім Повторення Закону, не має повнішого викладу Десяти Заповідей. Існує різниця між Декалогом, який викладено у розділі 5, і викладом у розділах 6–26. Різниця не між божественними й людськими законами. Швидше між основною суттю Заповіту, Декалогом, і викладом, який визначає різні його застосування. Він охоплює проповідь, котра мала на меті вразити сумління слухачів вимогами Бога. Мойсей запропонував ізраїльському народу життя і смерть, благословення і прокляття, і закликав їх, кажучи: «І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє,  щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього» (Повт. 30:19, 20).  Та про виклад Декалогу можна сказати більше. У книзі заповіту у Вих. 21–23 описано кілька заповідей, але не у тій послідовності, в якій вони з’являються у Вих. 20. Однак у Повторенні Закону заповіді розглянуто у тій же послідовності, що й у Повтор. 5. Вони у наказовій формі містяться у розділі 5, тоді як в описовій охоплюють розділи 6–26. Виклад напрацьовує основну спрямованість заповідей, а також показує і траєкторію кожної з них. Це означає, що багато заповідей мають ширший зміст, ніж може здатися з першого прочитання. Наприклад, п’ята заповідь стосується не лише взаємин між батьками та дітьми, а і ставлення до всіх владних структур в Ізраїлі. 

3. Книга Повторення Закону наголошує на понятті Краю (обіцяної землі).

З книг П’ятикнижжя перші три (Буття, Вихід і Левит) більше стосуються аспекту відносин між Богом і Його народом, тоді як Числа й Повторення Закону зосереджуються на аспекті Краю. Інші патріархальні обітниці перегукуються у Повторенні Закону, як-от обіцянка великої родини (Повт. 1:10; 10:22; 28:62), але «Край» домінує. Це мав бути Божий дар, який Він пообіцяв дати їм задовго до того, як вони справді заволоділи ним. Його народ мав «відпочити» у Краї (Повт. 3:20; 12:9, 10; 25:19) і насолоджуватися благословеннями, які Він мав дати. Цю концепцію відпочинку розглядає Псалом 95 і розвиває далі Євр. 3:7–4:13. Як відпочинок чекав на Ізраїля у Ханаані, так відпочинок чекає і на віруючих християн. Це ідентично «батьківщині небесній», яку вони шукали, вічному місту, що прийде (Євр. 11:16; 13:14). Зовсім не дивно, що християнська гімнологія підхопила теми перетину Йордану до Краю обіцяного як символ смерті і входу до Божого небесного відпочинку. Повторення Закону завершує П’ятикнижжя, коли обіцянки, які було дано патріархам, частково здійснилися. З входом у Ханаан тема Краю зреалізувалася, тоді як інші обіцянки, наприклад, які стосувалися царювання і пророцтва, було виконано після здобуття доброї землі, землі, що тече молоком і медом (Повт. 31:20).

Ця стаття належить до серії «Три моменти, які варто знати».