Що означає Sola Scriptura?

Реформатський принцип Sola Scriptura стосується достатності Писання як нашого найвищого авторитету в усіх духовних питаннях. Sola Scriptura просто означає, що всю істину, потрібну для нашого спасіння й духовного життя, явно або неявно викладено у Писанні. Це не означає, що Писання містить всю істину будь-якого роду. Найпалкіший захисник принципу sola Scriptura визнає, наприклад, що Писання майже нічого не говорить про структуру ДНК, мікробіологію, правила китайської граматики чи ракетобудування. Наприклад, та чи інша «наукова істина» може насправді бути чи не бути істинною, незалежно від того, чи може її підтвердити Писання, але Писання є «найпевнішим Божим Словом», яке стоїть вище за будь-яку іншу істину у своїй авторитетності та правдивості. За словами апостола Петра, воно «певніше» за інформацію, яку ми отримуємо через наші органи чуття (2 Пет. 1:19). Тому Писання є найвищим і найголовнішим авторитетом у будь-якому питанні, про яке воно говорить.

Проте є багато важливих питань, про які Писання мовчить. Sola Scriptura не стверджує протилежного. Також sola Scriptura не стверджує, що все, чого будь-коли навчав Ісус або апостоли, зберігається у Писанні. Це лише означає, що у Писанні нам дано все потрібне, усе, що є обов’язковим для нашого сумління, і все, що Бог вимагає від нас (2 Пет. 1:3).

Ба більше, нам заборонено додавати щось до Писання або забирати щось із нього (пор. Повт. 4:2; 12:32; Об. 22:18–19). Додавати до Писання означає покладати на людей тягар, який Бог не задумав, щоб вони несли (пор. Мт. 23:4).

Тому Писання є досконалим та єдиним стандартом духовної істини, який безпомилково розкриває все, у що ми маємо вірити, аби спастися, і все, що ми маємо робити, аби прославляти Бога. Саме це – ні більше, ні менше – означає sola Scriptura.

«Уся Божа воля щодо всього, що потрібно для Його слави, спасіння, віри й життя людини, або виразно викладена у Писанні, або її можна виснувати з Писання у форму добрих і потрібних істин, до яких нічого ніколи не можна додавати ні новими об’явленнями Духа, ні людськими переказами»

– Вестмінстерське віровизнання.

Ця стаття належить до серії «Пʼять тверджень Реформації».