Здійснення пророцтва

Новий Завіт містить десятки уривків, які розповідають нам про здійснення старозавітних пророцтв. Коли більшість християн читає ці уривки, вони припускають, що пророцтва мали передбачати саме тих людей і ті події, які ми зустрічаємо в Новому Завіті. Хоча деякі пророцтва безпосередньо провіщають майбутні реалії, багато з них спочатку стосувалися подій і людей у Старому Завіті, але в Новому Завіті набули глибшого значення. Як нам це зрозуміти?

Грецькі слова, які ми зазвичай перекладаємо як «здійснити», також можуть означати «наповнити», «зробити повним», «завершити», «довести до завершення» або навіть «дотримуватися», як-от «дотримуватися закону». У кожному випадку здійснення розвиває те, що було до нього: часткове значення, низку подій, життя у послусі. Біблійне здійснення не вимагає, аби пророцтво передбачало окремі конкретні події. Натомість воно вказує на те, що попередні значення розширив або довершив подальший розвиток подій.

Корисною аналогією може бути те, як ми описуємо себе, коли відчуваємо, що наше життя «реалізувалося». Ми не маємо на увазі, що раніше життя було позбавлене сенсу. Радше ми говоримо, що тепер переживаємо більшу глибину або повноту порівняно з попередніми періодами. Щось подібне відбувається і тоді, коли в Новому Завіті йдеться про здійснення старозавітного пророцтва. У ньому зазвичай вжито слово «здійснити», аби показати, що значення Старого Завіту стало багатшим і глибшим.

Що вважають пророцтвом?

Ще один чинник у розумінні здійснення — усвідомлення широкого значення слова «пророцтво». Більшість сучасних читачів схильні ототожнювати пророцтво з передбаченнями майбутнього. Біблійні пророцтва справді містять певні передбачення. Але вони також містять розповіді про історичні події, нагадування про Божий закон, заклики до покаяння та послуху, прославлення Бога, плачі, описи пророчих видінь і багато іншого. По суті, пророцтвом є все, що пророк говорив або писав як Божий представник.

Відповідно, коли в Новому Завіті сказано про здійснення пророцтва, зазвичай ідеться про здійснення Божого задуму, незалежно від того, у якій формі було висловлено пророцтво. Інакше кажучи, багато випадків здійснення пророцтв не є здійсненням передбачень. Натомість вони просто надають пророчому посланню додаткового, повнішого значення.

Наприклад, в Осії 11:1 пророк нагадує про те, як Бог визволив Ізраїль з рабства в Єгипті. Потім у Матвія 2:15 ми читаємо, що пророцтво Осії здійснилося, коли після смерті Ірода Ісус із Єгипту вирушив до Галилеї. Осія звертався до минулого, аби підбадьорити своїх первісних слухачів: Бог так само спасе і їх. Імовірно, ані Осія, ані його перші читачі не могли здогадатися, як цей образ або прообраз здійсниться у майбутньому. Але Матвій, який писав уже після життя Христа, побачив паралелі між тим, що Бог зробив під час виходу з Єгипту, і тим, що Він здійснив у житті Ісуса. Тому він правильно сказав, що Ісус розширив або довершив значення слів Осії.

Типологія

Такі випадки здійснення, як щойно згаданий, часто називають типологічними. Це слово стосується ідеї, що подія, яка відбулася у минулому, була того самого роду або типу, що й подія, яка відбулася пізніше. Це зручний спосіб сказати, що люди та події Старого Завіту були передвістями або вказували на величнішу реальність, яка мала відбутися у майбутньому. Наприклад, у Римлян 5:14 Павло написав, що Адам був «прообразом» Христа, оскільки виконував паралельну роль завітного голови Божого народу.

Типологія є надзвичайно поширеною у здійсненні пророцтв. Вона особливо характерна для того, як Новий Завіт використовує Старий Завіт. Наприклад, у Матвія 2:17 сказано, що плач матерів у Вифлеємі після того, як Ірод убив їхніх дітей, був здійсненням Єремії 31:15. Цей вірш спочатку стосувався ізраїльських вигнанців, яких у VIII та VII століттях до Р. Х. було виведено із землі обітованої. Іншим прикладом є Івана 13:18, де Ісус сказав, що Він умив ноги Своїм учням, частково для того, щоб здійснилися слова Псалма 40:9, де Давид оплакував жорстоке поводження та зраду з боку своїх друзів. Так само в Івана 19:28 Ісус відчув спрагу й випив оцту, щоб наповнити зміст Псалма 68:21, де Давид оплакував свої страждання та кликав про визволення.

Нові та ще не здійснені передбачення

Хоча багато випадків здійснення, які згадано у Новому Завіті, мають типологічний характер, деякі з них безпосередньо здійснюють передбачення вперше. Наприклад, в Івана 12:38 сказано, що юдеї відкинули Ісуса, щоб здійснилося Ісаї 53:1. У цьому уривку сказано, що Його народ відкине Самого Христа та Його звістку. Як і багато інших месіанських передбачень, це не могло здійснитися до втілення. Воно могло здійснитися лише через Ісуса.

Однак навіть у випадках, коли старозавітні передбачення не мали безпосереднього здійснення, вони все одно були цінними для своїх первісних слухачів. Стародавні ізраїльтяни та юдеї черпали надію з передбачення, що Бог пошле Визволителя, Який відновить їхнє життя та благословить їх. Ця обітниця підтримувала Божий народ ще від Едемського саду (Бут. 3:15) і продовжувала підтримувати його протягом усієї його історії. Вона спонукала людей залишатися вірними Богові попри труднощі, з якими вони стикалися, знаючи, що їхню вірність буде винагороджено обіцяним благословенням.

Дивним чином це значною мірою те саме становище, у якому сьогодні перебуваємо ми, віруючі. Наприклад, в Ісаї 65–66 сказано, що Бог створить для нас нове небо й нову землю, щоб ми жили на них. Але, згідно з 2 Петра 3:13, ми отримаємо їх лише після повернення Ісуса. Через багато років після життя Петра Іван записав своє видіння в Об’явленні 21:1–22:5, де підтвердив слова Ісаї та дав нам подальшу надію. Це передбачення нашого майбутнього — можливо, нашого далекого майбутнього. Але чи робить це їх неактуальними? Звичайно, ні. Вони спонукають нас витривало йти вперед, щоб ми отримали свою остаточну нагороду.

Старозавітні пророцтва можуть бути складними для розуміння. Але усвідомлення різноманітних способів, у які їх тлумачить Новий Завіт, може допомогти нам читати їх з надією, уважно тлумачити та застосовувати відповідно до всього іншого Писання.

Цю статтю вперше опубліковано в журналі Tabletalk.