Що означає Sola Gratia?

Одним із девізів, пов’язаних з Реформацією шістнадцятого століття, є латинська фраза post tenebras lux («після темряви – світло»). На противагу корумпованій Римо-католицькій церкві реформатори сприймали себе як тих, хто заново відкриває світло Христового євангелія. Цю доктрину традиційно узагальнюють п’ятьма твердженнями Реформації. Одним із них є латинський термін sola gratia («тільки благодать»). Для реформаторів доктрина sola gratia мала вирішальне значення для правильного й цілковито біблійного розуміння спасіння у Христі. Наприклад, Мартін Лютер (1483–1546) висловився про це досить чітко: «Жодна людина не може до кінця впокоритися, доки не зрозуміє, що її спасіння абсолютно не залежить від її власних сил, засобів, зусиль, волі й діл, а цілком залежить від вибору, волі й дії Іншого, а саме, від одного лише Бога… тоді вона наблизиться до благодаті та може спастися». Насправді для Лютера й решти реформаторів кожне спотворення доктрини sola gratia тонко виводить людські зусилля на передній план. Саме з цієї причини правильне розуміння sola gratia є надзвичайно важливим для християн сьогодні. Від цього залежить чистота євангелія.

Аби зрозуміти, що таке sola gratia, ми маємо спочатку зрозуміти, чим sola gratia не є.

Sola gratia – це не «здебільшого тільки благодать».

Іншими словами, sola gratia не означає, що Бог виконав більшу частину роботи для нашого спасіння, але нам залишилося ще зробити свій внесок. Божа благодать не приводить нас у стан, в якому людина може нейтрально відповісти Богу. Це означало б поставити людські діла на чільне місце, оскільки наше спасіння у підсумку залежало б від людських дій.

Sola gratia не означає, що Бог здобув спасіння об’єктивно, а не суб’єктивно.

Іншими словами, sola gratia не навчає, що Христос здобув загальне спасіння, а не окреме спасіння для кожної людини. Викуплення завжди є конкретним й особистим. Заперечувати – це означає побожно приписувати спасінню людські заслуги. «Спасіння» у Писанні – це не здобуття якоїсь речі, а викуплення конкретних людей.

Sola gratia не означає, що спасіння тільки частково походить від однієї лише благодаті.

Деякі християни вірять, що люди приходять до Христа за власним вільним вибором, а потім Бог суверенно зберігає їх у вірі. Інші стверджують, що християни суверенно притягуються до віри, але згодом можуть втратити своє спасіння. В обох випадках ми мимоволі приписуємо спасінню людські дії. Якщо людський вибір (до чи після навернення) є визначальним фактором для спасіння, то спасіння, по суті, є результатом людських зусиль (тобто діл).

Отже, що означає sola gratia?

Бог зробив усе потрібне для вашого спасіння

Спасіння – це не абстрактна дія, а благодатне викуплення, яке здійснено для вас. Триєдиний Бог споконвіку вирішив у завіті спасти для Себе один народ. Отець обрав цей народ для Сина (Лк. 22:29; Еф. 1:3–14), Син погодився здобути спасіння для цього народу (Пс. 2; Ів. 3:35; 14:31; 15:9), а Святий Дух приводить цих людей до спасіння (Іс. 63:10–14; Єзек. 36:25–27; 37:14; Ів. 3:5; 14:26; 15:26; 16:7–15; 20:21–23). Таким чином, спасіння було постановлено щодо вас, здобуто для вас і застосовано до вас.

Спасіння ґрунтується на чистій Божій милостивій любові

Sola gratia означає, що ваше спасіння ґрунтується виключно на чистій Божій милостивій любові. Павло пояснює, що спасіння Божих обраних не ґрунтується на людських ділах чи рішеннях. Навпаки, це спасіння повністю приписується благодатній Божій милості, яка виливається всім, кому Бог забажає (Рим. 9:15–16, 22–23; пор. Вих. 33:19).

Від початку і до кінця, від обрання до навернення на небо, спасіння відбувається лише завдяки Божій благодаті.

Спасіння від Господа

Sola gratia означає, що спасіння є від Господа від початку й до кінця (Пс. 3:8; 61:1; Рим. 8:29–30). Божа суверенна благодать не просто з’являється перед наверненням, щоб перемінити вас, і не просто з’являється після навернення, аби зберегти вас. Навпаки, від заснування світу до нескінченного майбутнього віку Бог міцно тримає Своїх дітей у Своїй руці, а Христос воскресить усіх Своїх вірних останнього дня (Ів. 6:41–46). Від початку до кінця, від обрання до навернення й повернення на небеса, спасіння відбувається лише по Божій благодаті.

Для християн sola gratia – це одне з найпрекрасніших учень у всьому Писанні. Як пояснює Лютер:

«Якщо Бог діє в нас, Він змінює нашу волю, і коли на неї ніжно дихає Дух Божий, вона знову бажає й діє з чистого бажання і схильності, із власної волі, а не з примусу, так що її не можна повернути в інший бік жодним спротивом, не можна подолати або примусити навіть воротами пекла, але вона продовжує бажати, насолоджуватися й любити добро так само, як раніше бажала, насолоджувалася та любила зло».

Що ми скажемо на це? Як ми можемо відповісти на таке велике спасіння? Єдина можлива відповідь – це впасти на коліна перед нашим милосердним Богом у смиренній побожності перед Його вічним задумом. Ми маємо із вдячністю вигукнути: «Господи, чому Ти обрав саме мене?»

Ця стаття належить до серії «Пʼять тверджень Реформації».