Тюльпан і реформатська теологія: Безумовне обрання

Погляд реформатської теології на обрання, відомий під назвою «доктрина безумовного обрання», полягає в тому, що Бог не передбачив дію чи стан людини, які схиляли б Його до її спасіння. Швидше обрання базується виключно на Його суверенному рішенні спасти тих, кого Йому до вподоби було спасти.

У Посланні до римлян ми маємо дискусію на цю важку тему. У Римлян 9:10–13 сказано:

«І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака. Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі, не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому, згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».

Тут апостол Павло викладає своє розуміння доктрини обрання. Особливо він заглиблюється в цю доктрину в Римлян 8, але тут він просто дає ілюстрацію цього вчення, звертаючись до минулого народу Ізраїля та розглядаючи обставини народження двійні — Якова та Ісава. У стародавньому світі було заведено робити першого народженого сина нащадком благословень батька. Але у випадку з цими двома хлопцями Бог робить усе навпаки. Він дає Своє благословіння не первістку, а молодшому сину. Апостол акцентує у цьому уривку на тому, що рішення Бог не тільки прийняв до народження двійні, але воно й не передбачало нічого з того, доброго чи поганого, що ці люди зроблять у своєму житті в майбутньому, аби відповідати меті Бога. Отож, наше спасіння не залежить від нас; воно залежить виключно від суверенного рішення Бога. 

Бог не передбачив дію чи стан людини, які схиляли б Його до її спасіння. Швидше обрання базується виключно на Його суверенному рішенні спасти тих, кого Йому до вподоби було спасти — Р. Ч. Спроул

Це не означає, що Бог спасає людину незалежно від того, прийде вона до віри чи не прийде. Існують умови, які Бог установив для спасіння, не останньою з яких є особиста віра у Христа. Однак, це вже умова для виправдання, а доктрина обрання це дещо інше. Коли ми говоримо про «безумовне обрання», ми маємо на увазі виключно цю тему у вузькому значенні терміну. 

Отож, на основі чого Бог обирає до спасіння певних людей? Можливо, Він передбачає у майбутньому правильну реакцію на Його заклик до спасіння чи праведні дії людини? Багато людей саме так розуміють суть доктрини обрання чи призначення наперед. Вони вірять у те, що колись дуже давно, ще у вічності, Бог подивився у майбутнє через коридор часу й побачив, хто з людей прийме Його пропозицію спасіння в Євангелії, а хто не прийме. На цій підставі Він і передбачив тих людей, які відповідатимуть Його умовам спасіння, — матимуть віру і приймуть Ісуса Христа, — і саме цих людей Бог обрав для спасіння. Це є виключно «умовне обрання», яке означає, що Бог розподіляє Свою благодать, котра спасає, на підставі передбачених умов, яким відповідатимуть деякі люди. 

«Безумовне обрання» це зовсім інший термін, який, як на мене, може дещо зводити людей на манівці, тож я віддаю перевагу іншому терміну — «суверенне обрання». Якщо Бог вирішує вилити Свою благодать на одних грішників, а на інших вирішує не виливати, то чи є це порушенням справедливості з Його боку? Чи не отримують ті люди, на яких ця благодать не вилилась, те, на що вони справедливо заслуговують? Звичайно, тут відсутнє жодне порушення справедливості! Якщо Бог попускає цим грішникам загинути, то хіба Він діє несправедливо? Звісно, ні. Одні люди отримують благодать, інші люди отримують справедливість. Ніхто не отримує несправедливість. Павло передбачив цей закид: «Може в Бога несправедливість?» (Рим. 9:14а). Він дає дуже сильну і промовисту відповідь: «Зовсім ні!» (вірш 14б). Далі він розширяє свою відповідь: «Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!» (вірш 15). Тут апостол нагадує своїм читачам те, що Мойсей заявив за багато століть раніше, а саме, що тільки Бог має суверенне право роздавати Свою милість тим людям, яким Він бажає це зробити. Він Сам каже: «Помилую, кого хочу помилувати». Милує Він не тих, хто відповідає Його умовам спасіння, а тих, кого захотів помилувати Сам.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.