Тюльпан і реформатська теологія: Незаперечна благодать

Реформатська теологія стверджує: відродження відбувається до того, як людина починає вірити. Ми також віримо в те, що відродження є монергічним явищем. Зараз це є всім відома істина. Вона означає, що таку божественну дію, як відродження чи народження згори, виконує один Богом. «Ерг» позначає одиницю роботи. Слово «енергія» походить від цієї ідеї. Префікс «моно» позначає «один». Отож, термін «монергізм» означає «однороб», тобто «одна дієва особа». Таким чином, роботу з відродження у серці людини виконує виключно один Бог і тільки Його сила — не 50 % сила Бога і 50 % сила людини, чи навіть не 99 % сила Бога й 1% сила людини. Це на 100 % робота Господа Бога та Його одного. Тільки Він єдиний має силу змінити душу й серце людини так, аби вона прийшла до віри.

Крім цього, коли Він виконує цю дію, Його благодать діє у серці людини так, як Він це задумав, і успішно досягає потрібного результату. Коли Бог творив вас, Він дав вам життя. Ви Йому у цьому жодним чином не допомагали. Тільки Його суверенна сила дала вам біологічне життя. Подібно до цього Його робота й тільки Його одного відроджує, роблячи з вас нове створіння. Саме це ми й називаємо «незаперечною благодаттю». Їй неможливо опиратися — у роботі бере участь тільки ця благодать Божа. Тільки вона виконує те, що задумав Бог. Якщо насправді ми є мертві у своїх гріхах і переступах, якщо насправді наша воля перебуває у полоні пожадливостей нашого тіла, і ми маємо потребу бути звільненими від цього рабства, аби бути спасенними, то спасіння має бути тим, що походить тільки від Бога й що тільки Бог робить у нас і для нас, а не тим, що ми самі робимо для самих себе.

Благодать Божа є настільки потужною, що вона перемагає будь-який спротив нашої гріховної природи.

Таким чином ідея незаперечності несе істину про те, що неможливо заперечити чи опиратися благодаті Бога. Однак історія людства є історією спроб опиратися благодаті Божій. «Незаперечна благодать» не означає, що благодаті ніхто й ніколи не опирається. Зрозуміло, що люди можуть чинити опір й опираються благодаті Божій. Ідея полягає в тому, що благодать Божа є настільки могутньою та сильною, що її ніхто не може перемогти. Це не означає, що Святий Дух силоміць тягне грішників до Христа проти їхньої волі, даючи їм стусани і штовхаючи у спину. Святий Дух змінює природу і схильність нашої волі, тож попри те, що раніше ми ніяк не хотіли прийти до Христа, після відродження самі цього дуже прагнемо. Насправді ніхто нас не затягує до Христа силоміць, бо ми самі з усіх сил біжимо до Нього та з радістю це робимо, бо Святий Дух докорінно змінив наші серця. Тепер вони вже не кам’яні щодо заповідей Божих і запрошення Євангелія. Бог розплавив старі серця й пом’якшив їх, коли зробив нас новим творінням. Святий Дух воскресив нас із духовної смерті, так що ми захотіли прийти до Христа. Єдина причина нашого бажання прийти до Христа полягає в тому, що Бог виконав у нашому серці роботу благодаті. Без цієї роботи ми самі ніколи б не захотіли прийти до Христа. Ось чому ми стверджуємо, що відродження передує вірі.

Я стикаюся з деякими проблемами, вживаючи термін «незаперечна благодать», не через те, що не вірю в її істинність, а через те, що ця термінологія може заплутати деяких людей. Ось чому я вживаю термін «результативна благодать», бо незаперечна благодать Бога дійсно досягає того результату, якого Бог задумав досягти через неї.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.