Не чинити жодної перешкоди

Не чинити жодної перешкоди

12/11/2026
Не чинити жодної перешкоди

Не чинити жодної перешкоди

12/11/2026

Розбіжності в церкві

Розбіжності в церкві

Схоже, що сьогодні однією з фундаментальних рис публічного дискурсу та дебатів є гучна, гостра незгода, яка не залишає місця для компромісу. Ми оцінюємо наших політиків за тим, наскільки часто вони вступають у боротьбу з «іншою стороною». Наше спілкування в інтернеті стає дедалі різкішим, і нерідко ми бачимо таку саму динаміку у богословських і біблійних суперечках між християнами. Однак Біблія не передбачає, що розбіжності між віруючими в церкві мають нагадувати ворожість і гіркоту, притаманні світським політичним дебатам. Господь Ісус Христос сказав, що світ упізнає нас як Його учнів не за нашою інтелектуальною послідовністю чи переконливістю, а за любов’ю, яку ми виявляємо один до одного (Ів. 13:35). Важливо не лише те, з чим ми не погоджуємося, але й те, як ми не погоджуємося. Яків наголошує на цьому, говорячи про язик: «Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!» (Як. 3:9, 10). Водночас віруючі розходилися у поглядах щодо численних біблійних питань і докладали зусиль, аби дійти правильного тлумачення богословських тем. Як же віруючим поєднати потребу у біблійній ясності із закликом до доброзичливості та любові? Ось кілька думок.

Розрізняйте першорядні і другорядні питання

Найважливіше для того, аби правильно ставитися до розбіжностей, — відрізняти першорядні питання від непершорядних (другорядних і навіть третьорядних). Суперечки про те, чи є Бог Триєдиним, чи є Ісус Христос істинним Богом і чи воскрес Ісус тілесно з мертвих, мають зовсім інший масштаб, ніж обговорення належної форми церковного устрою або того, кому саме слід звершувати християнське хрещення. Питання, пов’язані з ученням про Бога та особою і діянням Христа, лежать в основі християнської віри — заперечення Трійці або Божественності Христа свідчить про те, що людина не є християнином. Неможливо дотримуватися помилкового погляду щодо цих питань і водночас залишатися віруючим, а церква не може толерувати такі позиції, не втрачаючи свого свідчення. Щодо першорядних питань неможливо просто чемно не погоджуватися. Однак коли обговорюють другорядні чи третьорядні питання — ті, щодо яких упродовж століть у церкві існували різні погляди, — можливо вести дискусію й мати різні думки, зберігаючи християнську доброзичливість. Особливо це стосується розбіжностей у церкві, які ґрунтуються на Біблії, але не належать до її доктринального віровчення, наприклад, питань освітньої філософії чи методів євангелізації. У таких питаннях віруючі можуть звертатися до Біблії та прагнути дійти якомога послідовніших і найбільш біблійних висновків, але мають робити це в дусі любові та розуміння. Церква не стоїть і не падає через такі питання.

Незгода не означає відмову від істини

Хоча ми маємо визнавати різницю в терміновості та значущості між першорядними й непершорядними питаннями, це не повинно призводити до того, що віруючі відмовляються від пошуку істини. Тобто навіть у третьорядних питаннях ми завжди повинні прагнути, щоб наші погляди та висновки були якомога більш біблійними. Те, що певне питання не лежить в основі християнської віри, не означає, що воно не має значення або що щодо нього не можна мати різних поглядів. Навпаки, прагнучи пізнати істину (1 Тим. 2:4), ми часто можемо використовувати розбіжності як корисний інструмент. Коли ми з повагою взаємодіємо з іншими віруючими та уважно слухаємо їхні аргументи й погляди, ми отримуємо можливість перевірити власні переконання і поглибити своє розуміння. Ми можемо не погоджуватися, не стаючи при цьому сварливими чи непримиренними щодо другорядних і третьорядних питань, — шукаючи істини та Божої слави. Наслідки гріха поширюються також на наш розум і наше розуміння, тому нам потрібно бути відкритими до виправлення. Звісно, те саме стосується й тих, з ким ми не погоджуємося. Занадто часто віруючі поводяться так, ніби існує лише два варіанти: вважати кожну розбіжність питанням, від якого залежить сама віра, або відмовитися від думки, що розбіжності можуть допомогти нам краще зрозуміти істину. Коли ми усвідомлюємо, що розподіл різних поглядів на другорядні та третьорядні питання є добрим і корисним, якщо він відбувається з повагою та любов’ю, нам не потрібно жертвувати вченням чи істиною заради єдності. Павло наголошує на цьому, закликаючи ефесян до зрілості у розумінні віри. Ми не повинні бути «малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос» (Еф. 4:14, 15).

Розбіжності дають нам можливість свідчити

Нарешті, віруючі повинні терпимо ставитися до розбіжностей у церкві, адже це дає нам можливість показати світові, якими на вигляд є справжня єдність і любов. Значна частина світу вважає, що єдиний спосіб об’єднатися — це щоб усі дотримувалися однакових поглядів, мали цілком однакові пріоритети й одностайно діяли в кожному питанні. Жодних відмінностей чи розбіжностей не допускається, а ціною незгоди стає виключення з групи. Натомість церква ґрунтується на нашій єдності у Христі. Безперечно, існують першорядні питання, які визначають, що означає бути християнином, і церква не зобов’язана вести дебати щодо таких фундаментальних істин. Але коли віруючі можуть чесно звертатися до Біблії й доходити різних висновків щодо питань, у яких Біблія не настільки чітка, як щодо основоположних істин віри, ми отримуємо можливість показати світові, що можемо любити одне одного, навіть маючи різні погляди, і що підкоряємося авторитету Біблії, хоч куди вона нас веде.


Цю статтю вперше опубліковано в журналі Tabletalk.

Фред Греко

Фред Греко

Рев. Фред Греко — старший пастор Христової церкви в Кеті, штат Техас, і запрошений викладач пасторського богослов’я в Реформатській теологічній семінарії у Х’юстоні. Він був модератором 50-ї Генеральної асамблеї Пресвітеріанської церкви в Америці.