Прославляйте Бога своїми тілами

Сексуальність не є чимось другорядним щодо нашої особистості — вона є невіддільною частиною нашого єства. І все ж християнам часто важко говорити про сексуальність чітко, біблійно й відверто. Багато хто не наважується обговорювати цю тему зі своїми дітьми або порушувати її в церкві. Проте якщо ми не навчатимемо біблійного погляду на сексуальність, світ охоче заповнить цю прогалину. Ми не можемо дозволити собі поводитися так, ніби секс — лише периферійне питання. Це надзвичайно важливий складник того, що означає бути людиною.

З усіх людей саме християни мають це усвідомлювати. Адже Бог створив людство чоловіком і жінкою та проголосив їх «вельми добрими» (Бут. 1:31). Він цілеспрямовано створив людське тіло, і в саду Адам та Єва стояли одне перед одним, не відчуваючи сорому. Писання говорить про тіло — так, навіть про його найінтимніші частини — набагато відвертіше, ніж ми часто це робимо. Візьмімо, наприклад, обрізання — один з найтривкіших знаків приналежності до Божого завітного народу. Це слово настільки звичне, що багато хто не замислюється над його значенням: видалення частини чоловічого статевого органа. Який Бог міг би встановити такий знак? Бог, Який не соромиться говорити про тіло, але Який Сам створив сексуальність і призначив її засобом здійснення Своїх завітних намірів. Через єднання Авраама із Саррою Бог мав дати світові обіцяного нащадка, а знак на тілі Авраама мав постійно нагадувати, що навіть людська сексуальність належить Йому.

Сьогодні ми з усіх боків зазнаємо впливу світських уявлень про секс — про його значення, задоволення та нібито свободу, яку він дає. У цьому ми мало чим відрізняємося від перших християн, які постійно зазнавали спокус своєї культури потурати статевій розпусті. Тому, коли християнство вперше поширилося по Середземноморському світу, однією з його найпомітніших відмінностей була саме сексуальна етика. У 112 році від Р. Х. римський намісник Пліній повідомляв імператору Траяну, що християни збиралися рано-вранці, щоб співати гімни Христу та «зв’язувати себе присягою — не чинити злочинів, а утримуватися від крадіжок, грабежів, перелюбу та порушення обіцянок». Від найперших днів існування Церкви віруючих вирізняла моральна чесність, а прагнення до сексуальної чистоти було однією з визначальних рис їхньої віри.

Деякі речі ніколи не змінюються. Християн сьогодні покликано дотримуватися тієї самої етики, навіть у нашій цілком іншій культурній ситуації. Нам і далі заповідано прославляти Бога своїми тілами (1 Кор. 6:19), віддавати їх як жертву живу (Рим. 12:1) і наслідувати Христа в усьому (Лк. 9:23) — зокрема й у питаннях сексуальності.

Цю статтю вперше опубліковано в журналі Tabletalk.