Три моменти, які варто знати про Перше послання Петра

Перше послання Петра є дуже важливим для вивчення для християн. Ось три моменти, які варто знати про 1 Петра.

1. Його автор, Петро, якого Ісус обрав і назвав «скелею» (Мт. 16:18), використовує подібні образи у цьому посланні.

Щоправда, про цей вірш і про те, що саме Ісус мав на увазі, точаться дискусії, але здається очевидним, що Ісус звертається до Петра, який щойно визнав, що Ісус є «Христос, Син Бога Живого» (Мт. 16:16). Можна уявити, що після цього Петра зачарували скелі й каміння. Цікаво, що у своєму першому посланні Петро приділяє багато уваги скелям і камінню (1 Пет. 2:4–8). Він цитує три уривки з Ісаї та останніх псалмів (Пс. 113–118, які читають на Пасху), де конкретно згадано каміння або скелі.

В одному з них ідеться про «наріжний камінь», який Бог «покладе на Сіоні» – посилання на Ісуса, камінь, який будівничі відкинуть (Іс. 28:16; Пс. 118:22). Подумайте про те, як євреї за часів Ісуса відкинули Його. В останньому посиланні йдеться про камінь або скелю, об яку спіткнуться люди (Іс. 8:14–15). Цей камінь, «Камінь живий, дорогоцінний, що відкинули люди Його, але вибрав Бог» – це, звичайно ж, Ісус (1 Пет. 2:4).

Петро хоче, щоб його читачі зрозуміли, що християни є «живим камінням», яке дбайливо й надійно вкладено у Церкву, що її Ісус зараз будує і в якій Христос є наріжним каменем. Ця будівля (Церква) стоїть на обітниці: «Сили адові не переможуть її» (Мт. 16:18).

2. У Першому посланні Петра передусім наголошено на формі християнського життя.

Петро розпочинає це послання словами про те, що християн обрано «із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров’ю Ісуса Христа» (1 Пет. 1:2). Петро у більшій частині послання говорить про те, який вигляд має освячення, цитуючи у першому розділі те, що іноді називають «Кодексом святості» із книги Левит: «Будьте святі, Я бо святий!» (1 Пет. 1:16; Лев. 11:44, 45; 19:2; 20:7). Потім, у решті послання, він практично пояснює, як освячення проявляється у труднощах повсякденного життя: підпорядкування на роботі та у суспільстві, у шлюбі й у церковному житті (1 Пет. 2:13–25; 3:1–7; 5:1–11).

Святість проявляється дуже практично в усіх сферах життя. Дещо з того, що говорить Петро, здається дуже складним для втілення на практиці, але він нагадує своїм читачам: «Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Пет. 2:21). Знання того, що Ісус відкупив нас Своєю кров’ю, має допомогти нам нести хрест у найскладніших ситуаціях, в яких ми опинимося заради Нього.

3. Перше послання Петра написано чесно.

Петро не підсолоджує своє послання сентиментальністю, а радше нагадує своїм одновірцям, що християнське життя – це «війна», в якій християни є «приходьки та подорожні» (1 Пет. 2:11). Християни можуть страждати за погані вчинки, але іноді вони страждають «за правду» (1 Пет. 3:13–14, 17). «Добрі» вчинки іноді сприйматимуть як образу ті, хто не знає Ісуса як Спасителя і Господа. У таких обставинах ми маємо «Господа Христа святити у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Пет. 3:15). Пам’ятаючи про те, що ми служимо Христу як нашому Господу, ми зможемо легше зробити правильний вибір і дібрати правильних слів, коли опинимося «в зоні бойових дій». У 1 Петра 4:12–19 апостол зосереджується на випробуваннях, з якими можуть зіткнутися християни, закликаючи своїх читачів: «не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас» (1 Пет. 4:12).

Трохи подібно до Павла у перших рядках 5 розділу Послання до римлян, Петро хоче, аби християни «раділи» у скорботах (1 Пет. 4:13; Рим. 5:3). Петро має на увазі страждання, які нам здаються безглуздими. Ми можемо страждати через те, що робимо дуже поганий вибір, але Петро має на увазі страждання, які переживають християни, коли живуть святим життям і говорять про Ісуса побожно та з трепетом: «Коли [хто страждає] як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те» (1 Пет. 4:16). Петро додає наступний заклик: «Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному» (1 Пет. 4:19).

Християн покликано не до легкого життя, а до життя «в послуху» (1 Пет. 1:2). А послух часто може бути болючим і дорогим. Ці труднощі є випробуваннями, щоб «досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа» (1 Пет. 1:7).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.