Три моменти, які варто знати про Перше послання до Коринтян

1. Коринтська церква поставала перед багатьма викликами.

Апостол Павло був засновником церкви в Коринті. Тобто він був тим інструментом, через кого Бог заснував цю церкву. Прибув Павло до міста Коринт, котре розташовано на сухопутному мосту, що з’єднував Ахейський материк із Пелопоннесом на півдні, під час своєї другої місіонерської подорожі, на початку 50–х років. Благословенням цього міста були два порти (Лехей і Ценхрей) та різноетнічне населення, яке налічувало приблизно 150 000 осіб. Це було густонаселене, ідолопоклонницьке і вкрай аморальне місто.

Служіння Павла почалося у синагозі, та коли опір там став надто великим, він продовжив служіння в домі Титія Юста, який вірив у Бога. Він, без сумніву, також служив на площах та в інших місцях. «І багато з коринтян, почувши, увірували й охристились» (Дії 18:8). В одному нічному видінні Бог заохотив Павла безстрашно продовжувати служіння, бо у місті було ще багато людей, які мали увірувати. Він продовжував служити там півтора року. Тож це, мабуть, була чимала церква, що складалася здебільшого з навернених ідолопоклонників і меншої кількості юдеїв. Павло називає себе їхнім духовним батьком (1 Кор. 4:15).

Однак служити цій церкві було нелегко. Дехто з цих людей раніше брав участь у сексуальних збоченнях, якими славилося це місто, а інші були ідолопоклонниками, злодіями та пияками (1 Кор. 6:9–11). Крім того, Павло пише, що вони покладалися на людську мудрість (1 Кор. 2:4, 5), були незрілими (1 Кор. 3:1), пихатими (1 Кор. 4:6), зарозумілими (1 Кор. 5:2), хвалькуватими (1 Кор. 5:6), неуважними (1 Кор. 6:1; 11:21, 22), і цей список можна продовжувати. Як же Павло служив людям за таких обставин?

Примітно, що з самого початку послання Павло дякує за них, хвалить їх і визнає, що їм не бракувало жодного духовного дару (1 Кор. 1:4–7). Пізніше він дає зрозуміти, що писав не для того, аби присоромити їх, а щоб навчити як своїх улюблених дітей (1 Кор. 4:14). Його пастирська любов до них є очевидною в усьому посланні. Його останні слова у Посланні такі: «Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!» (1 Кор. 16:24).

2. Перше послання до коринтян різноманітніше за змістом, ніж будь-яке інше послання Павла.

Д. Грешам Махен писав: «Перше послання до коринтян дає більше інформації про внутрішні справи апостольської церкви, ніж будь-яка інша книга Нового Завіту. Одне лише Перше послання до коринтян представляє практичні проблеми ранньої Церкви у всій повноті їхнього загадкового розмаїття»¹. Читаючи це послання, ми розкриваємо широкий спектр тем, що розглядаються у цій книзі. Павло знав про ці питання з двох джерел: інформація від Хлої, котру передали деякі з її людей, можливо, слуги (1 Кор. 1:11), та інша інформація від Степана, Фортуната й Ахаїка, імовірно, у формі листа від церкви (1 Кор. 16:17).

Між членами церкви були розділення (1 Кор. 1:11, 12); випадки перелюбу такого роду, що це шокувало навіть язичників (1 Кор. 5:1); дрібні судові справи, які публічно обговорювали (1 Кор. 6:1); потреба в настановах щодо шлюбу й розлучення (1 Кор. 7); розбіжності у поглядах на шлюб і розлучення (1 Кор. 7); розбіжності щодо вживання м’яса, яке перед тим приносили в жертву язичницьким ідолам (1 Кор. 8:1–11:1); різні питання, які пов’язано з поклонінням і використанням духовних дарів (1 Кор. 12–14); заперечення деким у церкві реальності воскресіння (1 Кор. 15:12). Це запаморочливий список труднощів, і це навіть не всі з них. Це була церква із широким спектром питань і проблем.

3. Хоча коринтяни та їхні проблеми значною мірою далекі нам хронологічно та культурно, спосіб, у який Павло відповідає на них, є цілком актуальним для нас.

Знову ж таки, варто звернути увагу на спостереження Махена:

Перше послання до коринтян стосується певних конкретних проблем ранньої Церкви. Ці проблеми не є такими, як у нас… Але Павло мав дивовижну здатність розглядати навіть дрібні проблеми у світлі вічних принципів. Ось у чому полягає особливість Першого послання до коринтян – кожне питання, яке у ньому порушено, проходить випробування вогнем євангельської істини. Звідси й неминуща цінність цього послання. Як застосувати високі принципи євангелія до рутини повсякденного життя – це фундаментальна проблема християнської поведінки. Цю проблему не можна розв’язати для кожної людини в деталях, оскільки деталі життя кожної людини нескінченно різноманітні; але метод розв’язання описано у Першому посланні до коринтян.²

Це гарне нагадування про те, що кожен християнин у кожну епоху має прагнути застосовувати Писання до свого власного контексту. Для цього ми потребуємо допомоги. На початок можете знайти собі хорошу навчальну Біблію, наприклад, Реформатську навчальну Біблію. Також є багато доступних повніших коментарів, починаючи від відносно простих і закінчуючи глибоко науковими. Корисні списки найкращих коментарів уклали Кіт Метисон, Тім Челліс та інші. Завжди пам’ятайте, що ваша найбільша допомога прийде від Бога. Псалом 118:18 – хороша молитва, яку можна використовувати щоразу, коли ви читаєте або вивчаєте Біблію: «Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!»

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.

1. Д. Грешам Махен, The New Testament: An Introduction to its Literature and History (Edinburgh: Banner of Truth, 1976), 131.
2. Там само, 134.