Тюльпан і реформатська теологія: Цілковита зіпсованість 

Доктрина цілковитої зіпсованості віддзеркалює реформатський погляд на первородний гріх. Цей термін  — «первородний гріх» — у широких колах часто перекручують. Деякі люди вважають, що термін «первородний гріх» стосується тільки першого гріха — першого переступу заповіді Божої в раю, який ми повторюємо найрізноманітнішими способами в нашому повсякденному житті, тобто йдеться про перший гріх Адама та Єви. Але термін «первородний гріх» у Церкві історично означає не це. Швидше мова про ті наслідки, які первородний гріх залишив по собі в людському роді. 

Схоластично кожна християнська деномінація, яка має свій символ віри й теологію, погоджується з тим, що трапилося дещо дуже серйозне в людському роді внаслідок цього першого гріха — тобто, що перший гріх спричинив первородний гріх. А саме, внаслідок гріха Адама та Єви весь людський рід став грішним, і людська природа загалом від моменту гріхопадіння стала гріховною, бо постійно зазнає впливу сил зла. Як сповіщає Давид у Старому Завіті: «Я народився в беззаконні, і в гріху моя мати мене зачала» (Пс. 51:7). Він не каже, що його мати згрішила тим, що народила дитину, чи він згрішив, бо народився на цей світ. Швидше він визнає гріховний стан кожної людини — той стан, в якому перебували всі його пращури, той стан, в якому він сам перебував від моменту свого зачаття. Отож, «первородний гріх» означає цілковиту зіпсованість усього людства. Головна ідея цієї доктрини полягає в тому, що ми не є грішники тому, що грішимо, а ми грішимо тому, що ми — грішники від самого зачаття.

Реформатська теологія не визначає «цілковиту зіпсованість», як зіпсованість у вищій можливій мірі. Часто ми вживаємо термін «цілковитий» як абсолютний синонім «максимального», тож таке тлумачення слова «цілковитий» виражає ідею того, що кожна людина є максимально зіпсована, у найвищій мірі зла, як це тільки можливо для людини. Тут нам на згадку спадає такий «князь темряви» з анналів історії, як Адольф Гітлер, і нам здається, що ця істота в принципі не мала жодної позитивної риси характеру людини, але я гадаю, що він таки мав якісь ніжні почуття до своєї матері. Хай яким виродком був цей Гітлер, ми можемо припустити, що він міг бути ще гіршим. Отож, ідея слова «цілковита» у терміні «цілковита зіпсованість» не означає того факту, що всі люди на землі є негідні й злі в максимальній мірі, наскільки це можливо теоретично. Вона означає, що гріхопадіння було настільки серйозним, що й досі впливає на кожну людину зокрема та людство загалом. Ця гріховність захопила в полон усю людську природу, включно з нашими фізичними тілами. Ось чому люди хворіють і помирають. Вона впливає на наш розум і мислення; ми й досі маємо здібність думати, але Біблія говорить, що розум людини є затьмарений і послаблений. Воля людини також не лишилася у первісному стані досконалості моралі. Згідно з Новим Завітом, волю полонив гріх. Усі ми перебуваємо у полоні гріховних помислів і пожадливості нашого серця. Отож, на тіло, розум, волю й дух — на всю людину комплексно — впливає сила гріха.

Я люблю заміняти термін «цілковита зіпсованість» моїм власним терміном «радикальна корупція». За іронією долі, слово «радикальна» походить від латинського слова «корінь», яке пишеться «radix» та яке можна також перекласти «серцевина» чи «ядро». Термін «радикальний» стосується чогось такого, що лежить в основі речі чи є її матрицею. Це не щось побічне чи поверхневе. Реформатська теологія вчить, що гріхопадіння впливає чи визначає сутність нашої природи й особи. Отож, наш гріх — це те, що походить із нашого серця. Біблійними термінами це означає, що він походить із глибини нашої сутності й перебуває у центрі нашого буття. 

Таким чином те, що від нас вимагається, а саме, переображення за образом Ісуса Христа, це не просто невелике підлаштування чи поведінкова зміна, а ніщо менше, ніж внутрішнє відродження. Нас має бути заново народжено для нового життя, кардинально переформатовано й оживлено силою Святого Духа. Єдиний спосіб, як можливо вийти зі свого гріховного стану, це переміна через дію Святого Духа всієї сутності людини, її «серця». Але й ця переміна не знищує цілковито гріховність людини та не долає раз і назавжди гріх в її житті. Повне знищення гріха очікує на нас тільки під час нашого прославлення в небесах. 

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.