Чому хрещення має значення?

Хрещення від самого початку перебуває в центрі християнської віри. Проте його коріння сягає набагато глибше, ніж лише час заснування новозавітної Церкви. Воно вкорінене у Старому Завіті та в завітних взаєминах, які Бог установив зі Своїм народом. Насправді ми не зможемо правильно зрозуміти хрещення Нового Завіту, якщо не матимемо доброго розуміння старозавітних знаків і печаток. Інакше кажучи, Бог, Який вірно дотримується Свого завіту, від початку давав Своєму народові видимі знаки та символи — аж від двох дерев в Едемському саду. На жаль, ми живемо в епоху великого біблійного неуцтва. Існує чимало плутанини щодо того, що говорить Біблія — від природи Бога до біблійного розуміння людини, і так, навіть щодо хрещення. Тож, серед цієї плутанини надзвичайно важливо розглянути, що таке хрещення, аби зрозуміти, чому воно має значення і чому воно є незамінним для християнина.

Знак і печатка

Перш за все, хрещення є знаком і печаткою завіту, який Бог уклав зі Своїм народом. Це видимий вказівник на глибшу реальність. Спочатку Бог дав Авраамові завітний знак обрізання у Книзі Буття 17. Цей акт відсікання плоті відрізняв Божий завітний народ від інших і нагадував їм про Божі обітниці. Однак у Бутті 17:10 Бог називає обрізання «Моїм завітом». Можна згадати, як Господь Ісус, установлюючи Вечерю Господню, узяв чашу з вином і сказав: «Це кров Моя Нового Заповіту» (Мт. 26:28). Ані обрізання, ані вино не були самою суттю, але вказували на реальність завіту. Існує настільки тісний зв’язок між знаком і тим, що він означає (те, що Вестмінстерське визнання віри 27.2 називає «сакраментальним єднанням»), що можна вказати на одне — і мати на увазі інше.

Подумаймо про аналогію з весільною обручкою. Обручка сама по собі не є шлюбом, а лише знаком того, що людина перебуває у шлюбі. Вона є видимим нагадуванням, що одружена особа вже не належить сама собі, а належить іншому/іншій. Так само і з хрещенням. У хрещенні ми отримуємо знак Божого новозавітного народу — знак, який вказує на наші завітні стосунки з триєдиним Богом, Якому ми належимо. Християни належать триєдиному Богові, і ті, хто належить Йому, повинні мати Його знак.

Нове ім’я

У хрещенні ті, хто отримав знак завіту, також отримують нове ім’я, яке відповідає новій ідентичності. Ім’я, яке ми отримуємо у хрещенні, відповідає Тому, в Чиє ім’я нас хрещено. Згадаймо наказ Ісуса: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:19). Апостол Павло підкреслює цю думку, коли каже: «Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?» (Рим. 6:3). Подібні слова він уживає і в Галатів 3:27. Так само як у Старому Завіті народ «охристився у Мойсея» під час виходу з Єгипту (1 Кор. 10:2), ми в Новому Завіті «охристилися в Христа» під час нового Виходу.

Для віруючого це означає, що найважливіше про нас — це наша єдність із Христом. Ми настільки тісно «у Христі», що можна сказати: коли Він помер — ми померли разом із Ним (Гал. 2:20); коли Він воскрес і посів праворуч Отця — ми також воскресли й сидимо з Ним (Еф. 2:6). Сьогодні багато людей плутаються у своїй ідентичності. Це призводить до глибокої розгубленості, депресії та відчаю. Але, дорогий вірянину, на тобі — Ім’я самого триєдиного Бога! Твоя істинна ідентичність полягає у тому, що ти став єдиним із Господом Ісусом Христом, новим творінням, яке було поховано з Ним у хрещенні й підійнято, щоб жити оновленим життям (Рим. 6:4, 5). Ми не повинні слухати, що говорить про нас світ або навіть наше власне тіло; ми повинні слухати, що говорить про нас Бог через наше хрещення.

Засіб благодаті

Нарешті, хрещення має значення тому, що воно є засобом благодаті. Ми — слабкі та втомлені паломники на дорозі до небесного Сіону, які потребуємо джерел духовної сили для цієї подорожі. Хрещення є одним із таких джерел. Бог дав Церкві цей священний обряд, аби зміцнювати й живити Свій народ. Це не означає, що хрещення має силу саме по собі. Радше, Святий Дух використовує цей акт, аби передавати благодать Божому народові, коли цей знак супроводжує віра. Хрещення зміцнює наші серця в любові до Христа, нагадуючи нам, що так само, як вода очищає, Христос омив нас і зробив чистими Своєю кров’ю. Наша віра отримує підтвердження, коли ми бачимо, як вода виливається на того, хто приймає хрещення, — і ми згадуємо, що Святий Дух також було вилито на нас і Він перебуває в нас. У моменти випробувань і спокус, коли диявол атакує нас у найслабше місце, шепочучи, що ми не можемо бути спасенними й що Бог не може нас любити, ми можемо впевнено відповісти словами Мартіна Лютера: «Я охрещений! Я охрещений!»

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.