Три моменти, які варто знати про книгу Йова

1. Книга Йова – це стародавня книга про патріарха-язичника.

Книгу Йова розташовано у каноні Старого Завіту між книгою Естер і Псалмами. Таке розташування іноді призводить до неправильних висновків про те, ким був Йов і коли він жив.

По-перше, більшість учених погоджуються, що Йов не був ізраїльтянином. Цей висновок випливає з того факту, що він жив у країні Уц, а не в Ханаані (Йова 1:1). Цілком імовірно, що Йов жив в Едомі, оскільки книга Плачу пов’язує Едом з Уцом (Плач 4:21). Хоча Йов не був ізраїльтянином, не виникає сумнівів, що він поклонявся і служив Богу Ізраїля. Те, що Йов жив за межами Ізраїля, може свідчити про те, що мудрість книги Йова, як і Приповістей, є універсальною за своєю природою і стосується питань (таких як страждання), з якими стикаються всі люди.

Другий хибний висновок стосується хронології подій книги Йова, яка не збігається із хронологією подій книги Естер (486–485 рр. до Р. Х.). Швидше ці події більше відповідають часовим рамкам Авраама й періоду патріархів (приблизно 2100–1800 рр. до Р. Х.). Насправді багато вчених вважають, що Йов жив перед Авраамовим завітом. Існує кілька факторів, які підтримують аргумент, що Йов жив за часів патріархів. По-перше, Божі імена, які використано для позначення Бога у книзі Йова, подібні до тих, що їх використано у книгах, котрі датовано періодом патріархів. По-друге, опис багатства Йова (тобто кількість худоби, рабів, дорогоцінних металів) також відповідає періоду патріархів. По-третє, тривалість життя Йова 140 років (Йова 42:16) відповідає тривалості життя патріархів. По-четверте, і це найпереконливіше, Йов виступає в ролі священника для своєї сім’ї, що свідчить про те, що левитське священство ще не було встановлено (Йова 1:5).

2. Книга Йова вчить нас, що Бог допускає страждання праведних людей згідно зі Своїми мудрими цілями.

Часто люди думають, що книга Йова пояснює таємницю людських страждань, але це не так. Проте вона пояснює нам, чому Йов страждав (хоча сам Йов так ніколи й не дізнався причину). Він страждав, бо сатана стверджував, що єдина причина, чому Йов поклонявся Богу, полягала в тому, що Він благословив його. Сатана передбачав, що якщо Бог забере ці благословення, Йов прокляне Боже ім’я (Йова 1:9–11). Бог, у Своїй абсолютній суверенності, дозволяє сатані перевірити цю гіпотезу, яка виявляється помилковою, що виправдовує і Бога, і Йова. Бога виправдано як гідного поклоніння просто за те, ким Він є, а Йова виправдано як людину доброчесну.

Але уроки з історії Йова не має обмежувати лише одна древня людина, яка жила у країні Уц. Ця розповідь про таємничий зв’язок між Божою суверенністю, людськими стражданнями та особистою праведністю говорить про ширші загальнолюдські питання, які пов’язано з людським станом, і виправляє погане богослов’я. Історія Йова робить це, встановлюючи принцип, що страждання не завжди пов’язано з гріховністю. Йов навчає нас, що праведні люди також страждатимуть у занепалому світі. Як показує нам Йова 1:1, він був чесною, невинною і праведною людиною. Проте, як показує нам решта книги, він сильно страждав.

Ставлячи перед нами приклад праведника, який страждає, книга Йова заперечує те, що іноді називають «теологією відплати». Згідно з цією теорією, люди страждають у відповідь на свої неправедні вчинки й отримують винагороду за свої праведні дії. Друзі Йова прийняли це хибне богослов’я, і ми, сучасні віруючі, можемо піддатися спокусі зробити те ж саме. На щастя, книга Йова викриває хибність такого мислення, нагадуючи нам, що Бог дозволяє праведникам страждати заради Його добрих і мудрих цілей, навіть якщо деталі часто не відкриваються тим, хто терпить такі страждання.

3. Книга Йова пророкує про викупний подвиг Ісуса Христа.

Один зі способів, в який книга Йова вказує нам на подвиг Ісуса Христа, – це бажання Йова, аби хтось був посередником між ним і Богом. У міру того, як розгортається ця історія, Йов починає сумніватися в Бозі та якоїсь миті впадає у розпач, волаючи про посередника, який би представляв його перед Богом (Йова 9:32–35). Звичайно, Новий Завіт відкриває нам, що Бог дав такого Посередника в особі Ісуса Христа (1 Тим. 2:5–6).

Але головним чином книга Йова пророкує нам про викупний подвиг Христа, навчаючи нас, що праведник може зазнати великих страждань, аби виконати мудрі Божі наміри. Як ми бачили, праведному Йову було дозволено страждати, щоб виправдати і Бога, і себе. Звичайно, Ісус, Який був досконало праведним у всьому, страждав від Божого гніву, щоб виконати мудрі цілі Божого плану спасіння і здобути спасіння для Свого народу. Історія Йова пророкує історію хреста, і саме в історії хреста ми знаходимо справжній сенс і значення страждань.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.