Три моменти, які варто знати про книгу Естер

У книзі Естер безпосередньо не згадано ім’я Бога. Насправді у цій історії взагалі не йдеться про релігійність і благочестя. Головні герої не здаються побожними та вірними євреями, яким дуже важливо дотримуватися Божого завіту. Що ми можемо дізнатися про Бога і Його шляхи з такої книги?

Попри мою любов до Естер і її історії (одну з моїх доньок звати Хадасса, єврейське ім’я Естер), я мушу зізнатися, що в деяких моментах цієї історії я замислююся, на що справді покладають надії Естер і Мордехай і чи віддзеркалюють їхні дії віру, яку описано в 11 розділі Послання до євреїв. Всупереч цим першим враженням, при ближчому розгляді книга Естер навчає нас глибоких богословських істин, які можуть оживити християнське життя. Ось три моменти, які варто знати про книгу Естер.

1. Божа вірність завіту: книга Естер – це напружена розповідь про майже цілковите знищення Божих обіцянок за завітом.

Події книги Естер відбуваються далеко від Обіцяного краю. Деякі ізраїльтяни повернулися до Єрусалима з вигнання після указу царя Кіра 539 року до Р. Х. (див. Езд. 1:1–4). Однак дехто вирішив лишитися у Персії. Автор одразу знайомить читача з однією з таких єврейок, які залишилися. Вона швидко потрапляє у вищий світ Персії і стає царицею після того, як перського царя зганьбила зухвалість його попередньої дружини.

Завдяки майстерній оповіді, в якій переплітаються інтрига, іронія та сатира, автор розповідає, як незначний, невербальний жест запалює особисту ворожнечу між двома чоловіками (амаликітянином Гаманом і євреєм Мордехаєм). Це ледь не призводить до знищення Божого завітного народу (а отже, і Його обіцянок) через санкціонований урядом геноцид. Лише завдяки безсонній ночі нерозумного царя і миттєвій кмітливості морально скомпрометованої цариці ситуація в останній момент змінюється. Організатор геноциду, Гаман, опиняється на шибениці, яку він побудував для свого ворога, Мордехая, а євреї уникають винищення.

Книга читається як детективний роман, і якщо ви ще не прочитали цю історію за один раз, я закликаю вас це зробити. Повороти сюжету вчать нас чогось дуже важливого: Бог вірно дотримується Своїх обіцянок, які дав Аврааму, Ісааку та Якову, і жодна маріонетка сатани – ні фараон, ні Ахав, ні Авесалом, ні Навуходоносор, ні Гаман – не може перешкодити Богу зберегти Свій народ.

2. Невидиме провидіння Боже: у книзі Естер не згадано про Бога, але вона потужно навчає нас про Нього.

Сатиричні «майже» у книзі Естер наочно демонструють провидіння Боже, яке описано в Гейдельберзькому катехизисі:

Провидіння – це всемогутня і завжди присутня сила Божа, за допомогою якої Бог підтримує, немов рукою, небо і землю та всі створіння, і так керує ними, що листя і трава, дощ і посуха, врожайні і неврожайні роки, їжа і питво, здоров’я і хвороба, достаток і бідність – усе, що насправді відбувається з нами, не є випадковістю, а це дає Його батьківська рука. (Запитання і відповідь 27)

Може здатися, що все у книзі Естер відбувається випадково, але читач, який мислить по-небесному, зрозуміє, що за всім стоїть майстерний Драматург, Який організовує все для добра Свого завітного народу – тих, хто любить Його і покликаний згідно з Його задумом (Рим. 8:28). У Божому провидінні немає випадковостей. Кожна випадковість у книзі Естер говорить про Боже тихе й невидиме провидіння, яке керує всіма Його створіннями і всіма їхніми діями (ВКК 11). Мовчання Бога у цій книзі дає нам дуже важливий урок: те, як Бог усемогутньо управляє і зберігає все Своє створіння, є надто тихим, щоб його можна було проігнорувати. Немає нічого поза Його провидінням, навіть якщо ми не бачимо, як Драматург керує Своєю п’єсою.

3. Боже постійне обрання недосконалих людей: книга Естер залишає без відповіді багато моральних запитань щодо її головних героїв, які належать до Божого завітного народу.

Відповідно до єврейського стилю оповіді, автор книги Естер описує дії, не даючи оцінки кожній з них. Це часто призводить до того, що двох головних героїв книги – Естер і Мордехая – вихваляють як взірців моральності та героїв віри. Однак ця історія заплутана через хаотичне поєднання страху й віри, і читач не завжди може визначити, що є що. Читач залишається з багатьма запитаннями щодо характеру та вчинків Естер і Мордехая. Ось декілька з цих незрозумілих моментів:

• Чому Мордехай і Естер не повернулися на батьківщину (Ест. 2:5)?
• Естер не переймалася законами щодо їжі, які встановив Господь, чи була лише безневинною жертвою обставин (Ест. 2:9)?
• Чому Мордехай порадив Естер не розкривати свою релігійну приналежність (Ест. 2:10, 20)?
• Чому Мордехай, замість протестувати, дозволив, щоб його племінницю забрали до палацу царя (Ест. 2:8) і спальні нещодавно розлученого царя-язичника (Ест. 2:15–18)?
• Чим була відмова Мордехая вклонитися Гаману, яка призвела до колосальних наслідків: дріб’язковим учинком чи проявом вірності (Ест. 3:2)?
• Коли Естер спочатку відмовилася благати царя за свій народ, вона діяла з егоїзму чи з мудрості (Ест. 4:10–11)?
• Мордехай після того, як Естер спочатку відмовилася виконати його прохання звернутися до царя, аби врятувати євреїв, погрожував викрити свою племінницю чи висловив милостиве попередження (Ест. 4:12–14)?
• Коли Естер запрошувала царя і Гамана на вечерю, вона була хитрою оманливо чи по-праведному (Ест. 5:4–8)?
• Коли Естер попросила дозволити євреям убити ще триста чоловіків і повісити десятьох синів Гамана на шибениці, вона була жорстоко мстивою чи виправдано використовувала можливість (Ест. 9:13–15)?

Хоча ці питання можуть здаватися надскладними проблемами – адже як Божий народ, який відіграє важливу роль в історії спасіння, може виявляти таку тривожну моральну неоднозначність? – вони, скоріше, наголошують на радісній новині про те, що Боже спасіння, по суті, не залежить від вірності чи невірності Його народу. Він вірний Своїм обітницям заради Свого імені (див. Іс. 48:9–11; Єз. 20:44). Естер і Мордехай – як своїми гріховними, боязливими, так і своїми праведними, вірними вчинками – виконують незмінний і рішучий задум Бога «ущасливити Своїм благоволінням Сіон» (Пс. 50:20). У цьому полягає справжнє значення прекрасної історії Хадасси. Хоча вона була простим «миртом» (гебрейське значення слова «Хадасса»), яка не все робила правильно, цариця Естер стала знаряддям Господа для збереження Його завітних благословень і виконання Його провидіння. Це однозначно випливає з історії Естер.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.