Цар і Царство

Як Божі представники, старозавітні пророки виконували роль суспільних коментаторів і провидців. Вони не лише виголошували суворі покарання за недоліки суспільства, а й пропонували переконливі видіння кращого світу, який мав прийти. Через застереження та заклики вони прагнули змінити спосіб життя людей, нагадуючи їм про Божий задум щодо їхнього життя.

Центральне місце в їхніх посланнях посідало очікування особливого Правителя — Месії, Який встановить Боже Царство у світі. Пророки не вигадали цього очікування; воно вже існувало як давня традиція у стародавньому Ізраїлі. Божа обітниця про майбутнього Царя бере початок у Книзі Буття, а у біблійній розповіді простежується аж до поставлення Давида другим царем Ізраїлю. Як показує Псалом 71, з роду Давида постане особливий Цар, який правитиме всією землею у праведності.

Правління Давида започатковує видатний родовід, тісно пов’язаний з Єрусалимом, де було встановлено земну святиню Бога. Утворення роду Давида є частиною Божого плану спасіння, але цей розвиток подій лише провіщає дещо набагато значніше, що має прийти. Це стає очевидним, коли ми простежуємо історію стародавнього Ізраїлю. Починаючи із Соломона, розповідь про правління династії Давида в Єрусалимі — це переважно історія невдач, хоча час від часу в ній з’являються натяки на щось краще у майбутньому.

Розуміння важливості роду Давида є потрібним для правильного розуміння старозавітних пророчих писань. Пророки нагадували про Божі обітниці минулого й наголошували на їхньому майбутньому здійсненні. Яскраво це проілюстровано у Книзі Ісаї, яка розглядає недоліки царів Юди та мешканців Єрусалима наприкінці VIII століття до Р. Х. Як збірка пророцтв, виголошених за правління Узії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Книга Ісаї передрікає Боже покарання мешканців міста за їхню поверхову побожність і нездатність дотримуватися Божих цінностей. Водночас пророк Ісая проголошує суд, але також упевнено дивиться у майбутнє, коли Бог перетворить Єрусалим на місто, в якому пануватиме мир, добробут і праведність.

Аби правильно зрозуміти пророчі проголошення Ісаї, ми повинні усвідомити, що він передбачає два етапи відновлення зіпсутого Єрусалима, який відкинув Бог. По-перше, Ісая передрікає, що місто буде відновлено під проводом перського царя, на ім’я Кір. Саме він започаткує відбудову міста, після того як його зруйнували вавилоняни 586 року до Р. Х. Дивовижно, але Ісая зображує Кіра як язичницького попередника юдейського Месії, називаючи його Господнім помазанцем (45:1). Слово «месія» походить від єврейського іменника зі значенням «помазанець».

По-друге, дивлячись за межі відновлення Єрусалима через Кіра, Ісая передрікає ще величніше відновлення міста, яке охоплюватиме оновлення самої землі (65:17–25). Ісая змальовує цей новий Єрусалим як місце вічної радості, обіцяючи повноту життя (35:5–10). Важливо, що громадянство нового Єрусалима не буде обмежено майбутніми поколіннями, а буде дано Божому народу, який переходить із цього життя до наступного. Пророцтва Ісаї пов’язують новий Єрусалим з вічним життям та усуненням смерті (25:6–9). У цих пророчих надіях загальне послання Книги Ісаї є провісником видіння нового Єрусалима, яке апостол Іван бачить наприкінці Книги Об’явлення.

Важливо, що так само, як Кір сприяв відновленню земного Єрусалима, особливий Цар з роду Давида уможливить створення нового Єрусалима. Ісая натякає на цього Царя в розділах 9 і 11, передбачаючи, що Його назвуть «Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру» (9:6). За словами Ісаї, Він царюватиме «на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки» (в. 6).

Важливо, що цього видатного Царя в Ісаї 52:13–53:12 зображено як Божого «Слугу», Який страждає за інших. Слугу-Царя покарано за беззаконня та переступи інших людей, що уможливлює їхнє примирення з Богом. Попри несправедливе покарання Слуги, Бог зрештою виправдає Його та звеличить до почесного становища.

Пророцтва Ісаї про Слугу-Царя сповнюються у житті Ісуса Христа. Читаючи з Ісаї 61:1–2, Ісус Христос проголосив присутнім у синагозі в Назареті: «Сьогодні збулося Писання, яке ви почули» (Лк. 4:21).

Подібно до Ісаї, пророчі книги Єремії та Єзекіїля очікують на прихід виняткового Царя з роду Давида, Який виконає Божі обітниці і встановить Його Царство. У Єремії пророк говорить про майбутнього Правителя з роду Давида, Який царюватиме з мудрістю та справедливістю. У Єремії 23:5–6 проголошено:

«Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий, і правосуддя та правду в Краю запровадить. За днів Його Юда спасеться, Ізраїль же буде безпечний. А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша».

Говорячи на тлі вавилонського зруйнування Єрусалима, Єремія наголошує на очікуваннях праведного нащадка Давида, Який принесе народові Ізраїлю спасіння та безпеку.

Своєю чергою, Єзекіїль змальовує Царя-Пастиря, Який вестиме Божий народ і піклуватиметься про нього. У Єзекіїля 34:23–24 Бог обіцяє: «І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря! А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид князем серед них. Я, Господь, це сказав!» Як показує ця цитата, Єзекіїль зображує майбутнього Царя з роду Давида як Доброго Пастиря, Який вестиме та захищатиме отару, дбаючи про її добробут (див. Ів. 10:14–18).

Книги Ісаї, Єремії та Єзекіїля по-різному розкривають загальну тему Месії з роду Давида, Який відіграватиме центральну роль у Божому плані спасіння світу. Важливо, що ці пророцтва сповнюються в Ісусі Христі через Його життя, смерть, воскресіння, вознесіння та майбутнє повернення. Як і передрікали старозавітні пророки, хоча Боже Царство вже встановлюється, цей процес завершиться лише тоді, коли на оновленій землі буде створено новий Єрусалим, що стане кульмінацією Божого плану спасіння.

Цю статтю вперше опубліковано в журналі Tabletalk.