Три моменти, які варто знати про книгу Софонії

Книга Софонії – надзвичайно складна книга, сповнена хитромудрих поворотів, чудової поезії, глибоких обіцянок і суворих попереджень. Пророкуючи про кінець Південного царства, Софонія здебільшого проголошує покарання, яке Господь спочатку пошле на Юдею через вигнання (Соф. 1:4–6), а потім, останнього дня, на все людство (Соф. 1:2–3), що становить більшість книги (Соф. 1:2–3:8). І все ж, хоча Софонія зосереджується на покаранні, він зрештою веде читача до надії на обіцянки Бога викупити Свій народ (Соф. 3:9–20). Краще зрозуміти, як Софонія зображує своє пророче послання про суд і надію, нам допомагають такі три моменти.

1. Книгу Софонії насичено алюзіями на попередні книги Старого Завіту.

Якщо ви хочете зрозуміти книгу Софонії, найкраща порада, яку я можу дати, – це добре знати Біблію. Пророче служіння Софонії насичено алюзіями на попередні уривки Старого Завіту, які дають ключ до розуміння його послання. Декілька прикладів ілюструють цю думку:

• У Софонії 1:2–3 ми бачимо зворотне віддзеркалення тексту Буття 1, де Софонія згадує створення світу у зворотному порядку як образ суду і знищення. Тоді як Буття 1 описує походження всіх речей у Божому творінні, Софонія пророкує всеохопне «змітання» всіх речей під час суду. Посилаючись на Буття 1, пророк також розвиває цю думку у згадці про знищення «каменів спотикання (тобто ідолів) разом із безбожними». Саме людина у своєму безбожному ідолопоклонстві прискорює суд.
• У Софонії 1:9 є згадка про те, що Бог карає тих, хто «перескакує через поріг». Тут Софонія має на увазі филистимське поклоніння у храмі Дагона (1 Сам. 5:5) й описує народ Божий, який поклоняється Йому подібним чином, поєднуючи поклоніння єдиному істинному Богу з язичницькими звичаями. Ця алюзія не тільки вказує на синкретичне поклоніння Ізраїля як причину Божого суду, але й указує на те, що згаданий далі «дім пана» є храмом, наповненим «насиллям та оманою» через фальшиве поклоніння.
• У Софонії 2:15 Ассирія каже: «Я [є], і немає вже більше нікого!», що походить із рефрену в Ісаї 40–48, де Бог є Тим, хто «Є», і «немає іншого» (див. Іс. 44:6; 45:5, 6, 14, 18, 21; 46:9). Гріх Ассирії полягає в гордому та зарозумілому самовозвеличенні, в якому вони ототожнюють себе з Богом.
• У Софонії 2:4–15 значна частина «пророцтва Софонії проти народів» походить зі списку народів у Бутті 10.
• У Софонії 3:9–12 викуплення є зворотним процесом до того, що відбувалося у Вавилоні (Бут. 11:1–9).

Ці алюзії, а також багато інших, показують, що книгу Софонії насичено іншими уривками зі Старого Завіту.

2. День Господній – це день суду й відновлення.

Однією з найважливіших тем у книзі Софонії є «день Господній», вислів, який зустрічається шістнадцять разів у Старому Завіті, три з яких – у книзі Софонії (Соф. 1:7, 14). Інші вирази також повертають читача до цієї точної фрази «день Господній», наприклад, згадки про «день» (двадцять згадок), «в той час» (чотири згадки) або просто «тоді» (дві згадки), що в цілому становить двадцять дев’ять явних згадок про день Господній. Учені давно сушать мізки над тим, що таке день Господній, і основні теорії полягають у тому, що це день релігійного ритуалу, святої війни, теофанії, завіту або якоїсь комбінації цих подій.

Софонія робить свій внесок у цю дискусію, даючи нам базовіше уявлення про цей «день». Хоча кожна з цих рис наукових теорій присутня у книзі Софонії, він зображує це поняття як базовішу реальність приходу Бога. День Господній у Софонії – це день, коли Бог небес підіймається зі Свого небесного храму, використовуючи релігійні мотиви (Соф. 1:7, 9), приходить як божественний Воїн на чолі Своїх небесних військ (Соф. 1:7, 14, 16), посилає прокляття і благословення завіту (Соф. 1:13, 18; 3:19–20) і наближається в божественній славі (Соф. 1:15). День Господній – це здебільшого день Його приходу. Це благословенна надія для тих, хто має віру, коли вони прийдуть на Божу гору (Соф. 3:11), де житимуть у безпеці вічно (Соф. 3:9–20), але це страшний день гніву для нечестивих (Соф. 1:2–18, 2:4–3:8).

3. Смирення й гордість – ключові теми.

Нарешті, мотив дня Господнього у книзі Софонії поєднується з його ключовою теологічною ідеєю про повний переворот долі гордих і смиренних. Горде самозвеличення є головною причиною суду в день Господній. Виголосивши прокляття на Моав у відповідь на їхні хвалькуваті глузування над Божим народом, Софонія чітко заявляє:

Оце їм за їхню пиху, 

бо вони ображали й чванилися 

проти народу Господа Саваота. (Соф. 2:10)

Горді – це ті, кого буде «вигнано» зі святої гори Господньої (Соф. 3:11). Горді не тільки самозвеличуються, але їхню гордість супроводжує блюзнірське і хвалькувате самозахоплення. Народ Ассирії описано як «радісне місто», яке бере собі за гасло вищезгаданий рефрен з Ісаї 40–48 про те, хто є Бог – «Я [Є], і немає вже більше нікого» (Соф. 2:15). Горде самозвеличення виявляється в богохульному самовихвалянні. Проте в день Господній тих, хто звеличує себе й радіє собі, буде принижено.

Однак викуплення у Софонії – це піднесення смиренних, які радіють Господу. Перехід від суду до спасіння у Софонії 3:9 відбувається через втечу поклонників з усіх народів, яких Софонія описує як «убогий і нужденний народ» (Соф. 3:12). Вони не вихваляють себе, а «будуть шукати пристановища в Іменні Господнім» для свого спасіння (Соф. 3:9). Смиренні не вихваляють себе, а поклоняються Господу та вихваляють Його (Соф. 3:14). Ба більше, в образі дива Божої любові й піднесення смиренних, Господь вихваляє смиренних у Софонії 3:17!

Хоча якийсь час народ Божий може бути «кульгавим» або «розігнаним» (Соф. 3:19) і його можуть ображати інші народи (Соф. 2:8) й мучити (Соф. 3:19), Божа обітниця полягає в тому, що Він піднесе смиренних і зробить їх «хвалою та йменням у цілому Краї їхнього сорому» (Соф. 3:19, 20). Ключовий заклик міститься в 2:3, де Софонія запрошує нас «шукати правди, шукати смирення», що по суті є закликом «шукати Господа».

Підсумовуючи, можна сказати, що богословське послання Софонії, яке зображено через численні зв’язки з іншими текстами Старого Завіту, полягає в тому, що в день Господній «хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться» (Мт. 23:12).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.