Що означає Sola Fide?

1571 року Реформатська церква Англії королеви Єлизавети І ухвалила Тридцять дев’ять пунктів віросповідання. Пункт 11 чітко визначає її протестантську позицію щодо доктрини виправдання:

Ми вважаємося праведними перед Богом лише завдяки заслугам нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа через віру, а не через наші власні діла чи заслуги. Тому те, що нас виправдано лише вірою, є найздоровішою доктриною і вселяє велику втіху; це детальніше викладено в Науці про виправдання.

Що означає фраза «тільки вірою» або sola fide? Це розуміння є корисним для нашого духовного здоров’я й добробуту. Воно також «дуже втішає» нас у нашій духовній боротьбі.

Як грішники можуть бути праведними?

По-перше, ми говоримо про твердження «тільки віра» у контексті доктрини про виправдання, яка полягає в тому, що «ми вважаємося праведними перед Богом». Як ми, грішні, можемо бути праведними перед Богом, Який є безгрішним і святим? Це одне з найдавніших запитань: «Чи може смертна людина бути праведною перед Богом? Чи може людина бути чистою перед своїм Творцем?» (Йова 4:17). Адже апостол Павло пізніше проголосив таку універсальну істину: «Усі згрішили і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23). Грішники, такі як ми з вами, можуть бути праведними перед Богом, тільки через «приписання праведності», тобто коли Сам Бог «визнає нас праведними перед Собою»!

Заслуга Ісуса Христа

По-друге, як святий і праведний Бог може «визнати» нас, грішників, праведними? Він не може просто «замести наші гріхи під килим» і забути про них, подібно як дитина прибирає свою кімнату. Він святий, справедливий і праведний, тому гріх має бути покарано. Підставою, на якій Бог може зробити таку заяву, є «тільки завдяки [через] заслугам нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа». Він виконав за нас закон, який ми порушили; Він пролив Свою найдорогоціннішу кров, аби принести жертву й задовольнити Бога за нас; Він відвернув Божий гнів та обурення проти нас. У Своїй безмежній мудрості Божа справедливість і милосердя переплелися на хресті Христа. Там справедливість Бога засудила Його Сина, щоб не засудити нас. Там Його милосердя визволило нас від Його гніву.

Таким чином, ми були «виправдані Його благодаттю як дар», бо «через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів… щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса» (Рим. 3:23–26). Іншими словами, наш святий і праведний Бог «визнає» нас, грішних, праведними, «не за [через] наші власні діла чи заслуги». Нас не можуть виправдати власні діла (Гал. 2:16). Як сказано у вищезгаданій науці, «хоч це виправдання й безоплатне для нас, воно не приходить до нас так безоплатно, що за нього зовсім не потрібно платити викупу».

Упевненість і втіха

По-третє, саме «вірою», або точніше «тільки вірою», ми отримуємо Божу обітницю про нас на основі Христової праведності. Віра приймає Христа. Вона є засобом, за допомогою якого ми виправдовуємося, а не причиною. Цією причиною є Ісус. Таким чином, справжня, виправдовувальна віра не тільки вірить у Писання й усі його доктрини, але навіть більше, вона «також полягає в тому, щоб мати певну довіру і впевненість у милосердних Божих обітницях». Іншими словами, віра – це не просто знання, і навіть не згода з цим знанням. Таку «віру» мають демони (Як. 2:19). Така «віра» дозволяє вам і надалі потопати у своїх гріхах:

 «Бо як може людина мати цю правдиву віру, цю певну надію й уповання на Бога, що заслуги Христа простять їй її гріхи і примирять її з милістю Божою, і вона стане учасницею Царства Небесного через Христа, коли вона живе нечестиво й відрікається від Христа у своїх ділах?»

 Ось чому ми, протестанти, завжди маємо стверджувати, що виправдання тільки вірою не означає, що ця виправдовувальна віра живе в нас сама по собі, без справжнього покаяння, надії, любові та страху Божого. Однак, оскільки Бог визнає нас праведними перед Ним, sola fide означає, що Бог милостиво виправдав нас незалежно від наших діл.

Значення sola fide веде до того, «чому» це твердження є важливим. Пам’ятайте, що воно «корисне» і «втішає». Користь цього принципу полягає в тому, що він «поширює й показує правдиву славу Христа, і применшує марну славу людську». Коли ми з вами роздумуємо про безмежні дари, які Бог нам дає, хоча ми їх недостойні, це спонукає нас впасти на коліна у смиренному поклонінні! Оправдання sola fide мотивує справжнього віруючого не до духовного лінивства, 

«а до цілковитого посвячення себе Богові всією своєю волею, серцем, силою та могутністю; до служіння Йому в усіх добрих ділах, дотримуючись Його заповідей протягом нашого життя; до пошуку в усьому Його слави та честі, а не наших чуттєвих задоволень і марнославства; до постійного страху добровільно образити такого милосердного Бога та люблячого Викупителя словом, думкою чи ділом… [щоб] спонукати нас заради Нього також бути завжди готовими віддавати себе ближнім, і, скільки можемо, вчитися з усією старанністю чинити добро кожній людині. Ось плоди правдивої віри: чинити добро, скільки ми можемо, кожній людині, а понад усе і в усьому поширювати славу Божу, що в ній ми маємо освячення, виправдання, спасіння та викуплення. Йому ж слава, хвала і честь на віки віків. Амінь».

Ця стаття належить до серії «Пʼять тверджень Реформації».