Як читати апокаліптичну літературу?

Апокаліптична література містить образи і вчення, пов’язані з кінцем часу, часто — у надзвичайно символічній формі. Згідно зі стандартним визначенням, яке розробив жанровий проєкт Товариства біблійної літератури, апокаліптична література — це «жанр одкровення з наративною структурою, в якому одкровення передається людині-одержувачу за допомогою потойбічної істоти, розкриваючи трансцендентну реальність». Наступні принципи допомагають тлумачити апокаліптику відповідно до літературних характеристик цього унікального біблійного жанру.

1. Пам’ятайте, що апокаліптика — це підмножина біблійного пророчого жанру

Книга Об’явлення жанр, у якому її написано, у кількох місцях називає «пророцтвом» (Об. 22:7, 10, 18, 19). Старозавітна пророча традиція містить як звернення до теперішніх обставин Божого народу, так і передбачення майбутнього. Подібно, в Об’явленні Ісус звертається до Церкви в давні часи (розділи 2–3), а також описує Своє славне повернення наприкінці часів, події, що передують і слідують за цим поверненням, і кульмінацію — у вічному стані (нове небо й нова земля). Тому, навіть із символічним змістом апокаліптичних книг, не варто применшувати їхній історичний складник.

2. Розрізняйте символи та що вони реально позначають.

Апокаліптика нерідко зображує яскраві, драматичні видіння подій кінця віку. Але, хоча ці видіння є реальними і в них часто зображено історичні постаті або події, їх представлено у символічній формі. Для цього потрібно чітко розрізняти символ і що він позначає — тобто особу чи подію, яку символ зображає.

Наприклад, в Об’явленні 12–13 є два символічні персонажі — дракон і жінка. Дракон символізує сатану (диявола) у формі могутнього звіра, тоді як жінка — символ Церкви або ширше — Божого народу, що народжує Сина — Месію. У випадку дракона пояснення дано просто у тексті: «І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені» (Об. 12:9). В інших випадках пояснення в тексті відсутнє, і тлумач має сам визначити найімовірнішого референта символу.

3. Не захоплюйтеся складними есхатологічними схемами та сценаріями кінця світу, а зосередьтеся на головній меті.

Легко дати волю своєму зацікавленню у деталях, але, як сказав Ісус Своїм учням: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй» (Дії 1:7). Натомість, головна мета Об’явлення — теодицея, тобто демонстрація Божої справедливості і праведності. Бог неодмінно виправдає віруючих у Христі й засудить невіруючих. Апокаліптику покликано заспокоїти віруючих: попри те, що вони стикаються з нинішніми стражданнями й переслідуванням, Бог поставить крапку в історії. Ісус повернеться у всій славі, засудить нечестивих і приведе віруючих у присутність Божу, де вони житимуть у вічності. Водночас Об’явлення показує, що Бог дав невіруючим різні можливості увірувати у Христа. І тільки через їхнє свідоме небажання вірити вони зазнають суду.

4. Тлумачте апокаліптику канонічно й у контексті історії спасіння

Апокаліптика виконує важливу функцію в загальному каноні Писання. Вона є останньою книгою Писання, яке починається в саду, а закінчується у місті. Біблійна історія починається з одного чоловіка й однієї жінки, а завершується безліччю людей, яких зібрано біля престолу Бога. Поміж цими подіями ми бачимо, як людство бунтує проти Творця, що запускає грандіозну операцію спасіння, кульмінацією якої є прихід Христа як Божого «Агнця», Який бере на Себе гріхи світу (Ів. 1:29, 36). Після періоду місії до народів апокаліптична література описує славне Друге пришестя Ісуса як «Лева з коліна Юдового» (Об. 5:5).

Замість того щоб показувати яскраві апокаліптичні образи катастрофічного кінця світу у вигляді ядерного армагедону, Об’явлення зображує завершення історії Божого завіту з Його народом. Тому проголошення наприкінці книги має цілком відповідне завершення: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними» (Об. 21:3).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.