Як Ісус є Дорогою, Правдою і Життям?

Багато років тому я почув, як один відомий науковець виступав за створення на своєму історичному факультеті атмосфери «толерантності». Та вже наступним реченням він заявив, що його університет не толеруватиме «нетерпимість». Не пропустіть іронію у цих словах. Хай як це суперечливо, ми живемо в епоху, яка пишається своєю «толерантністю». Разом із цим приходить запекла відраза до будь-яких тверджень про винятковість. Це особливо проявляється тоді, коли християни роблять ексклюзивні заяви щодо Христа та спасіння.

Біблію наскрізь пронизують такі виняткові твердження. Протиставлення життя і смерті є основоположним для християнської віри. Шлях життя і шлях смерті проходять через усе Писання — від жертви Каїна, що була виявом невіри, і жертви Авеля, що була виявом віри, — до протиставлення Ісава та Якова. Сам Ісус виразив цю модель життя і смерті через образ вузької та широкої дороги: одна веде до життя, інша — до загибелі (Мт. 7:13, 14). Вузький шлях персоніфіковано в Ісусі Христі, коли Він сказав: «Я дорога, і правда, і життя» (Ів. 14:6). Це виняткове твердження знаходить підтвердження не лише в Біблії, а й у позабіблійній літературі — від Дідахе (ІІ століття), історичних символів віри та сповідань — аж до сьогодні.

Але тут виникає запитання: як саме Ісус є «дорогою, і правдою, і життям»? Є дві відповіді — об’єктивна та суб’єктивна, і вони нероздільні. Об’єктивно, Він є єдиною дорогою, правдою і життям, бо Він — Бог, що став людиною. Суб’єктивно, спасіння, яке Він здобув, стає особистим надбанням людини через віру в Нього — у те, ким Він є та що звершив.

Об’єктивно, Ісус у Своїй Особі та діянні є «дорогою», бо Він — Бог. Для юдейських релігійних лідерів того часу це було надзвичайно провокативне твердження. Коли Він казав «Я Є», вони розуміли, що Він прямо заявляє про Свою Божественну природу (Ів. 10:30–33). Він є дорогою не лише тому, що Він — Бог, але й тому, що Він став людиною. Він прийняв плоть, аби прокласти шлях з того безладу, у який нас завів Адам (Рим. 5). Ту дорогу праведності і святості, якою Адам не пройшов, Ісус пройшов досконало. Він міг посісти місце Адама, бо народився від жінки (Гал. 4:4). Його досконала жертва могла понести гріхи багатьох, бо Він — Бог (Іс. 53:12; 1 Пет. 2:24). У Ньому людина примиряється з Богом (Рим. 5:11; 2 Кор. 5:18–21). Цією Дорогою могла бути лише Боголюдина.

Об’єктивно, Він є також «правдою». У тому ж Євангелії ми чуємо, як Ісус каже, що Його Слово є джерелом правди (Ів. 8:31, 32). Ця правда звільняє людину від рабства гріха (Ів. 8:34, 35). «Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Ів. 8:36). Можна запитати: «Але ж це Слово звільняє, чи не так?» Так, але не можна відділити Слово і правду від живого Слова — Того, Хто дає правду. Така ж персоніфікація Слова зустрічається і в Євреїв 4:12–13. Ісус є Правдою, бо Він — живий і правдивий Бог (Єр. 10:10).

Ми живемо у світі, сповненому сумнівів і невпевненості — щодо того, який шлях обрати, що є правдою і який сенс життя. Але Церква вселяє надію.

Це підводить нас до виняткового твердження Христа: Він — Життя. На перших сторінках Біблії ми дізнаємося про Бога, Який промовив слово — і все ожило. Не дивно, що про Христа сказано: «Бо то Ним створено все на небі й на землі… і все Ним стоїть» (Кол. 1:16, 17). Він — Творець. Але Він також здобув нове творіння для Свого народу — тобто, став Спасителем грішників. Якщо Христос міг створити все Своїм Словом, то Він, як Слово, може й дарувати вічне життя.

У Псалмах ми бачимо ці самі істини: Дорога життя є у Його присутності (Пс. 15:11); той самий псалом правду описує як пораду, що навчає святого (Пс. 15:7); життя зображено як притулок у Господі, що охороняє (Пс. 15:1). У Пс. 118 Господь є не лише світлом, що осяює шлях, але і Словом, Яке надає істинного сенсу життю. Він — сам Шлях.

Об’єктивно, Христос Ісус є «дорогою, правдою і життям», бо Він — Бог у плоті. Але як це стосується нас із вами? Як ці слова стають реальністю, що змінює життя, а не просто історичним фактом? Як особистість і діяння Ісуса стосуються нашого життя? Це відбувається благодаттю через віру у Христа одного. Через віру Він стає для нас Дорогою до Отця. Його правда стає нашою через віру. Його життя — подостатком (Ів. 10:10) — стає нашим через віру. Він є всім цим для грішника суб’єктивно, через віру: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії 16:31). Він — не далекий Бог, а Бог з нами — через віру.

Ми живемо у світі, сповненому сумнівів і невпевненості — щодо того, який шлях обрати, що є правдою і який сенс життя. Але Церква вселяє надію. Об’єктивно, Ісус є Дорога, Правда і Життя, бо Він — Бог у плоті. Лише Бог може бути всім цим. Суб’єктивно, Ісус є Дорога, Правда і Життя через дар благодатної віри. Ця віра єднає нас із Христом, Який примиряє нас з Отцем. І це — абсолютна правда, якою всі, хто є у Христі, можуть тішитися з певністю.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.