Три моменти, які варто знати про Євангеліє від Матвія

Перший вірш Євангелія від Матвія розповідає нам три важливі істини про Ісуса, які підсумовують багато з того, що буде сказано далі.

1. Євангеліє від Матвія розповідає про Ісуса Христа.

Євангеліє від Матвія – це книга про Ісуса «Христа», тобто обіцяного Помазаника Старого Завіту, Месію (1 Сам. 2:10; Пс. 2:2; Дан. 9:25; див. також Мт. 1:16–18; 2:4; 16:16, 20; 22:42; 23:8–10). В Євангелії від Матвія продовжується історія спасіння, яку написано у Старому Завіті, і це Євангеліє є нашими дверима у Новий Завіт. Матвій неодноразово посилається на Старий Завіт, навіть пише у його стилі.1

Однак Євангеліє від Матвія – це не просто продовження цієї історії; воно є її сповненням, і на цьому автор особливо наголошує. Матвій десять разів указує: те, що сталося в житті Ісуса, є сповненням того, про що говорили пророки (Мт. 1:22; 2:15; 2:17; 2:23; 4:14; 8:17; 12:17; 13:35; 21:4; 27:9). Аналогічно, у 8–9-му розділах описано десять чудес, які демонструють, що Ісус має повну владу принести Своєму народові зцілення і спасіння, яке обіцяли пророки (Мт. 8:17, цитуючи Іс. 53:4; пор. Іс. 35:5). Матвій наголошує на цьому через своє особливе формулювання про чудеса Ісуса, що Він «вздоровлював всяку недугу, і всяку неміч між людьми» (Мт. 4:23; 9:35; 10:1). Йому було недостатньо просто сказати «всяку хворобу і неміч», бо він хотів наголосити, що ніщо не може перешкодити Його силі – тому він двічі повторює прикметник «вздоровлював всяку недугу, і всяку неміч між людьми». Часто вживаючи ім’я «син Давидів», коли йшлося про зцілення, які чинив Ісус (Мт. 9:27; 12:23; 15:22; 20:30), він показує, що Його Царство – це Царство повного благословення й визволення для Його народу. Він воістину Помазаний Слуга (Мт. 12:18–21, цитуючи Іс. 42:1–3), Христос, довгоочікуваний Месія, сповнення всього того, що передрікали пророки.

2. Євангеліє від Матвія розповідає про Ісуса, сина Давидового.

Ісус Христос також є обіцяним сином Давида, Тим, Чиєму Царству не буде кінця (2 Сам. 7:13; Пс. 88:3; Іс. 9:7). Матвій подає Його царський родовід (Мт. 1:2–17), описуючи Його походження у три етапи: від Авраама до Давида, від Давида до Єхонії та його братів під час виселення до Вавилона, а потім від Єхонії до Йосипа, сина Давидового, який був чоловіком Марії, від якої народився Ісус. Звертаючи особливу увагу на виселення до Вавилона, про яке він згадує двічі (Мт. 1:11, 12), Матвій показує, що Божі обітниці, які було дано Давиду, не закінчилися з виселенням до Вавилона. Таким чином, Матвій посилається на останні слова Другої книги царів, де сказано, що рід Давида (попри вбивство п’яти синів Седекії) було збережено під час вигнання до Вавилона через Єхонію (також званого Єгоякином; Єр. 24:1; 2 Цар. 24:6–17; 25:27–30). Друга книга царів закінчується передчуттям правління Месії й розповідає нам, що Єгоякина звільнили із в’язниці й дали місце над усіма іншими царями, які перебували у Вавилоні. Матвій закінчує словами, що цей уривок здійснився в Ісусі, синові Давидовому, Якому було дано всяку владу на небі й на землі (Мт. 28:18).

3. Євангеліє від Матвія розповідає про Ісуса, сина Авраамового.

Матвій говорить нам, що Ісус є сином Авраама, маючи на увазі не просто те, що Ісус є нащадком Авраама, а що Він є обіцяним насінням Авраама, Тим, у Кому благословляться всі народи землі (Бут. 22:18; 26:4). Те, що спасіння, яке приносить Ісус, охопить «всі народи», дуже тонко представлено в родоводі (Мт. 1:2–6), де згадано чотирьох жінок: три з них – язичниці (Тамара, Рахав і Рут), а остання – дружина язичника (Урії Хіттеянина, 2 Сам. 11:3). Потім, після народження Ісуса, ми бачимо, що Бог покликав язичницьких мудреців слідувати за зіркою і прийти вклонитися народженому Цареві Юдейському (Мт. 2:1–12, посилаючись на Іс. 60:1–7). Коли настає час для цього Царя розпочати Своє публічне служіння, це відбувається в «Галілеї язичницькій», бо Він несе спасіння «всім народам» (Мт. 4:12–17, виконуючи Іс. 9:1, 2).

Серед перших чудес Ісуса є зцілення слуги римського сотника (Мт. 8:5–13), а пізніше – дочки ханаанеянки, яку жорстоко мучив демон (Мт. 15:21–28). Годування чотирьох тисяч людей (яке, згідно з Мр. 7:31, відбулося в Декаполісі на східному березі Галілейського моря) показує, що Ісус зробив серед язичників те саме, що Він зробив для євреїв, нагодувавши п’ять тисяч людей (Мт. 14:13–21; 15:32–38). Навчаючи на Оливній горі, Ісус говорить, що євангеліє Царства має бути проголошено по всьому світу як свідчення всім народам, перш ніж настане кінець світу (Мт. 24:14). Цю книгу завершує доручення Ісуса Його апостолам іти й навчати всі народи, що вказує нам на виконання обітниці, яку було дано Авраамові (Мт. 28:18–20).

Ісус – це Христос, син Давида й син Авраама – ось три речі, які ви маєте знати про Євангеліє від Матвія.

Наприклад, Матвій вживає грецьке слово idou понад шістдесят разів. Воно зустрічається у грецькому Старому Завіті понад тисячу разів і зазвичай його перекладають як «ось», а іноді й іншими словами. Лука пише подібним чином, але Марк та Іван вживають його не так часто. Читачі NIV Біблії мають пильнувати: у цій англійській версії часто опускають це слово, бо воно не є загальноприйнятим у сучасній мові. Але Матвій і Старий Завіт говорять саме так: це один зі способів, яким Біблія робить на чомусь акцент. Таким чином Матвій демонструє, наскільки глибоко мова Старого Завіту проникла у його душу. Зауважте, що він уперше вживає це слово (1:20) безпосередньо перед цитатою зі Старого Завіту, яка його також містить (1:23). У NIV це слово пропущено в обох місцях.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.