Три моменти, які варто знати про Послання до Галатів

1. Послання до галатів обґрунтовує, що євангеліє Павла походить від Христа.

Дехто з читачів, можливо, не знає, що деякі противники у Галатії сумнівалися в апостольській авторитетності Павла. Вони стверджували, що Павло не був справжнім апостолом, бо він не був послідовником Ісуса під час Його земного служіння. Крім того, вони стверджували, що євангеліє Павла суперечить євангелію, яке проповідували в Єрусалимі Петро, Іван та Яків. 

Іншими словами, ці агітатори говорили, що євангеліє Павла ґрунтувалося на тому, що говорили єрусалимські апостоли, але це ще не все: вони також звинувачували Павла у спотворенні євангелія, яке проповідували апостоли в Єрусалимі.

Тому у перших двох розділах Павло захищає авторитетність свого євангелія. Він наголошує, що євангеліє, яке він проголошував, обʼявив йому надприродним чином по дорозі до Дамаска Сам Ісус Христос. Євангеліє Павла не можна приписати його думкам, бо незалежно від нього євангеліє йому дав Сам Ісус. Але це ще не все. Коли Павло прибув до Єрусалима через чотирнадцять років, апостоли Петро, Яків та Іван затвердили його євангеліє. Вони визнали, що євангеліє Павла було істинним, тим самим євангелієм, яке проповідували вони самі. Насправді Павло навіть докоряв Петру, коли той скомпрометував євангеліє в Антіохії (Гал. 2:11–14). У перших двох розділах Послання до галатів Павло показує, що він отримав своє євангеліє безпосередньо від Ісуса й не спотворив послання, яке проповідували єрусалимські апостоли. Усі вони навчали одного й того ж євангелія.

2. Послання до галатів навчає, що ми виправдовуємося вірою, а не ділами.

Послання до галатів – це перший лист, в якому Павло проголошує істину про те, що віруючі виправдовуються не ділами Закону, а вірою в Ісуса Христа. Його противники наполягали на тому, що для отримання спасіння необхідно дотримуватися Закону й бути обрізаним (Гал. 5:2–4; 6:12, 13; див. також Бут. 17:9–14; Дії 15:1–5). Ці противники не розуміли, що зі смертю й воскресінням Ісуса Христа настав новий завіт. Віруючих більше не стосувалися умови Мойсеєвого завіту, включаючи обрізання. Звичайно, віруючі завжди спасалися вірою, як вказує Павло на прикладі Авраама (Гал. 3:6–9). Тепер, коли прийшов Месія, зрозуміло, що людина спасається не ділами Закону, а вірою в Ісуса.

Добра новина полягає в тому, що нас виправдано – тобто визнано праведними перед Богом – не через наші досягнення, а вірою, не ділами, а покладаючись на Божу благодать в Ісусі Христі. Якби праведність можна було отримати через закон, то Христос помер би даремно (Гал. 2:21). Праведність ніколи не можна отримати через людський послух, оскільки Бог вимагає досконалого послуху, і на всіх, хто не виконує те, що Бог наказує, накладається прокляття  (Гал. 3:10). Це прокляття знімається тільки через смерть Ісуса, Який узяв на Себе прокляття за нас, коли висів на хресті (Гал. 3:13). Отже, Послання до галатів є першим посланням, яке проголошує, що віруючі спасаються тільки благодаттю, тільки вірою, тільки у Христі, тільки на славу Божу.

3. Послання до галатів наголошує на послуху, яким керує Дух.

У Посланні до галатів Павло також зауважує важливість послуху. Такий послух не є основою нашого виправдання чи правильних стосунків із Богом. Їхньою єдиною основою для віруючих є смерть і воскресіння Ісуса Христа, Який прощає нам наші гріхи та Чию праведність приписано нам. Однак було б помилкою робити із цього висновок, що послух не має значення.

Павло наголошує, що ті, хто чинить діла плоті, не успадкують Божого Царства (Гал. 5:19–21). Так само ті, хто сіють для плоті, пожнуть тління, а ті, хто сіють для Духа, пожнуть життя вічне (Гал. 6:8). Однак нове життя віруючих не є самочинним і не суперечить євангелію благодаті. Віруючі потребують надприродної сили, і ця сила походить від Святого Духа. Тому Павло закликає віруючих ходити в Дусі (Гал. 5:16), дозволяти Духу керувати й направляти їх (Гал. 5:18), давати плід, що походить від Духа (Гал. 5:22, 23), ходити з Духом (Гал. 5:25) і сіяти для Духа (Гал. 6:8). Павло не впадає в законництво, бо послух віруючого – це послух благодаті.

Висновок

У Посланні до галатів виділяють три моменти. По-перше, Павла було покликано бути апостолом благодаттю Христа, коли він ішов дорогою в Дамаск. По-друге, євангеліє навчає нас, що ми виправдовуємося лише вірою, а не ділами, і що наше виправдання ґрунтується на смерті й воскресінні Ісуса Христа, Який помер замість нас, узявши на Себе прокляття, на яке заслужили ми. По-третє, віруючі живуть новим життям не власними силами, а силою Духа, не для того, аби здобути заслуги перед Богом, а завдяки Божій благодатній дії в їхньому житті.

Ця стаття належить до серії «Три моменти, які варто знати».