П’ять тверджень Реформації

П’ять тверджень Реформації не були гаслами цього руху, але вони влучно підсумовують реформатську віру. Ні Мартін Лютер, ні Джон Кальвін, ні жоден інший протестантський реформатор не узагальнив своє вчення у вигляді чіткого списку, що містить такі твердження, як: тільки Писання, тільки Христос, тільки віра, тільки благодать, тільки на славу Божу. Ці твердження, які набули популярності у ХІХ та ХХ століттях, стали скороченою версією того, що називають реформатським богослов’ям. Хоча цей опис реформатської віри з’явився пізніше, він добре віддзеркалює суть євангелія у всій його благодаті та сконцентрованості на Христі, як воно розкривається у Писанні. Ці п’ять тверджень показують славу Божого благодатного шляху спасіння у спосіб, який задає напрямок істинному богослов’ю, відлунюючи в тому, як ми мислимо й живемо у цьому світі.

Sola Scriptura (Тільки Писання)

Богослов’я має ґрунтуватися на Писанні. Життєдайне Боже Слово обʼявляє нам Його спасіння й закликає нас до віри та покаяння. Колись ми були темрявою, а тепер ми є світлом у Господі (Еф. 5:8). Сатана засліплює розум невіруючих, щоб вони не бачили світла євангелія слави Христової (2 Кор. 4:4). Але Бог, Який наказує світлу засяяти з темряви, засяє в наших серцях, даруючи нам світло «слави Божої в Особі Христовій» (2 Кор. 4:6). Бог завжди робить це з допомогою Духа, Який діє через Слово. Святий Дух є Автором Писання і говорить через Писання (Євр. 3:7). Писання навчає нас усього, чого ми потребуємо, аби зробити нас мудрими для спасіння через віру в Христа й щоб ми були досконало підготовлені до всякого доброго діла (2 Тим. 3:15–17). Ось чому ті, хто не говорить згідно з Писанням, не мають світла у собі (Іс. 8:20). Без Духа навіть Писання не може нам допомогти. Ми мертві у провинах і гріхах (Еф. 2:1, 2), наш розум і серце затьмарено (Еф. 4:18; Рим. 1:21), і ми потребуємо Когось, Хто воскресить нас із мертвих і принесе світло (Еф. 5:14). Якщо Писання достатньо, аби зробити нас мудрими для віри й життя у Христі, то тільки Писання може бути нашим дороговказом для життя з Богом. Усе інше є марним і зайвим. Проте ми маємо народитися від Духа, аби побачити Боже Царство (Ів. 3:5). Тільки через Духа, Який діє через Писання в наших серцях і з ними, ми можемо ходити у світлі з Богом, Який є світлом (1 Ів. 1:7).

Solus Christus (Тільки Христос)

Богословʼя має бути зосереджено на Христі. Ми повинні вірити всьому, чого навчає нас Писання, бо воно є Божим Словом (Ів. 8:47). Христос є головною темою Біблії, і вся Біблія свідчить про Нього (Ів. 5:39; Лк. 24:27; 1 Пет. 1:10–12). Без Духа ми не могли б отримати Боже свідчення у Писанні; без Христа навіть Божі слова не можуть нас урятувати. Богослов’я зосереджено на Христі, бо ніхто не приходить до Отця, окрім як через Христа (Ів. 14:6), і Дух прагне прославити Його для нашого спасіння (Ів. 16:8–14). Ісус є воістину Богом і воістину людиною. Він один може примирити Бога й людину, знищити ворожнечу і створити близьке спілкування між ними (Бут. 3:15). Отець задоволений Своїм Сином (Мр. 1:11), і Він задоволений нами тільки тоді, коли ми перебуваємо в Сині (Еф. 1:6). Тільки Ісус може спасти Своїх людей від гріхів (Мт. 1:21), бо Він один є їхнім Пророком, Який обʼявляє їм Своїм Словом і Духом волю Божу для їхнього спасіння; Він один є їхнім Священником, Який приніс Себе в жертву, щоб задовольнити Божественну справедливість щодо них; і Він один є їхнім Царем, Який підкоряє їх Собі, править і захищає їх, стримує і перемагає всіх Своїх та їхніх ворогів (ВВ 24–26). Без Христа немає близького спілкування з Богом, і ми маємо вважати все за втрату порівняно з досконалістю пізнання Христа Ісуса, Господа нашого (Фил. 3:8).

Sola Fide (Тільки віра)

Богослов’я має ґрунтуватися на вірі. Без віри неможливо догодити Богу (Євр. 11:6). Подібно до того, як жебрак простягає порожню руку, так і віра відкривається, аби прийняти Христа. Вірою ми віримо, що Той, Хто обіцяв, може виконати те, що обіцяв (Рим. 4:21). Бог виконає Свої наміри, але якщо ми не віримо, то не утвердимося (Іс. 7:9; 45:17). Віра не має жодних заслуг перед Богом. Ми виправдовуємося вірою без діл Закону (Рим. 3:28). Ми не спасаємося добрими ділами, але спасаємося для добрих діл (Еф. 2:8–10). Знання Христа через Писання, згода з цими істинами в нашому розумі й довіра в нашому серці, яку викликає Дух, характеризують спасенну віру. Ми живемо вірою в Сина Божого, Який полюбив нас і віддав Себе за нас (Гал. 2:20).

Sola Gratia (Тільки благодать)

Богослов’я має бути наповнене благодаттю. Якщо ми спасаємося вірою, то ми спасаємося не ділами, а лише благодаттю (Рим. 11:6). Благодать – це щедрий Божий дар, яким Він обдаровує нас благами, на які ми не заслуговуємо. Усе, що ми отримуємо від Бога, є по благодаті, від хліба щоденного до остаточного воскресіння наших тіл (Пс. 144:8). Благодать Божа перебуває у Христі, і тільки Він один дає спасительну благодать тим, кому Отець виявив милість у Своєму милосерді (Пс. 102:13). Ось чому послання апостола Павла починаються словами: «Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа» (2 Кор. 1:2; Гал. 1:3; Еф. 1:2; Фил. 1:2). Святий Дух навчає нас через Писання, що спасіння дається тільки по благодаті, бо людина отримує спасіння тільки через віру у Христа. Благодать – це не сентиментальна ідея, яка спонукає нас ігнорувати свої гріхи й не дбати про те, як ми живемо. «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих» (Тита 2:11–14).

Soli Deo Gloria (Єдиному Богу слава)

Богослов’я має бути богоцентричним. Кожна із трьох Осіб Трійці спасає нас у гармонійній єдності так, що ми маємо поклонятися всім трьом Божественним Особам. Ми маємо спілкування із Сином у благодаті, з Отцем – у любові та зі Святим Духом – у силі та втісі (2 Кор. 13:14; Дії 9:31). Оскільки ми не маємо нічого, чого б не отримали (1 Кор. 4:7), ми повинні все робити в ім’я Господа Ісуса Христа, дякуючи через Нього Богу Отцю (Кол. 3:17). Ми живемо Духом і ходимо Духом (Гал. 5:25). Якщо ми хочемо жити для Божої слави, то чи не повинні ми слухати Духа, Який говорить через Боже Слово, отримувати Божу благодать тільки через віру у Христа і робити все це тільки для Божої слави?

За своєю суттю п’ять тверджень Реформації – це не просто короткий виклад реформатського богослов’я. Вони оберігають і прояснюють євангеліє, ведуть дружню «атаку» на невіруючий світ, перетворюючи ворогів Христа на Його друзів. Слово «тільки» (Sola) є важливим у цих пʼятьох твердженнях. Воно вказує на богоцентричний характер євангелія і християнського життя. П’ять тверджень Реформації не містять усіх істин про правдиве богослов’я, віру й життя, але вони є добрим початком і чітким дороговказом, аби тримати нас на правильному шляху.

Ця стаття належить до серії «П’ять тверджень Реформації».