Як читати пастирські послання?

Три пастирські послання є унікальними з-поміж тринадцяти послань апостола Павла, адже їх написано до його співпрацівників — Тимофія та Тита, які здійснювали пастирський нагляд за церквами. Обидва чоловіки мали справу із лжевчителями та іншими випробуваннями, що ускладнювали виконання пастирських обов’язків. Хоча ці послання адресовано Тимофію і Титу, Павло завершує їх благословенням: «Благодать з вами», де займенник «з вами» в оригінальному грецькому тексті вжито у множині. Отже, ці послання мають напівпублічний характер. Павло очікував, що ці листи читатимуть усій церкві. З огляду на це, розгляньмо чотири поради для читання пастирських послань.

1.  Читайте пастирські послання з огляду на те, як вони стосуються всієї церкви, усього тіла Христового та вашої участі у ньому.

Сьогодні багато християн втратили відчуття важливості церкви. Для них християнське життя більше зосереджено на особистих стосунках із Христом, ніж на активній участі у тілі Христовому. Натомість Павло у пастирських посланнях виявляє глибоку турботу про здоров’я та вірність церкви. Це місце, де Божий народ зростає у вірі та отримує духовну поживу. Тому Павло докладно описує вимоги до благочестивих лідерів — як пресвітерів (1 Тим. 3:1–7; Тит. 1:5–16), так і дияконів (1 Тим. 3:8–13). І тому він неодноразово закликає Тимофія повністю присвятити себе навчанню та проповідуванню в церкві.
Здорова церква потребує, аби Божий народ харчувався манною — читав і слухав проповіді Божого Слова. Пастирські послання, хоча й написано до окремих осіб, мають на меті збудувати Церкву Христову й заохотити до активного церковного життя. Сюди входить спільне поклоніння (1 Тим. 2; 4:13), служіння разом (2 Тим. 2:21; Тит. 3:1), щедрість до інших у церкві (1 Тим. 6:17–19) і вірне служіння один одному. Для Павла церква — це центр християнського життя, а не додаток до нього.

2.  Усвідомлюйте небезпеку хибного вчення та потребу боротися з ним.

У пастирських посланнях Павло приділяє більше часу боротьбі з хибним вченням, ніж будь-якій іншій темі. У 1 Тимофія він тричі звертається до цієї теми. Ба більше, на початку листа, замість традиційної подяки, яка зазвичай іде після вітання, він одразу переходить до критики неправдивих учителів у Ефесі (1 Тим. 1:3–11). Павло повертається до цієї теми у 4-му та 6-му розділах. Проблема хибного вчення також домінує у 2 Тимофія і Посланні до Тита.

Чому Павло так рішуче виступає проти хибного вчення, навіть порушуючи соціальні норми листування? Бо це питання життя і смерті. Спасіння й вічне життя залежать від віри в істину, яку обʼявив Бог у Христі, та від непохитного дотримання цієї істини. Тому Павло ставиться до цього з усією серйозністю. Як він пише про хибне вчення в Галатії: «Трохи розчини квасить усе тісто!» (Гал. 5:9).

З іншого боку, боротьба з хибним вченням свідчить про потребу навчати істини. Це веде до третьої поради.

3.  Звертайте увагу на центральну роль служіння Слова.

Павло дає настанови щодо багатьох видів служіння в церкві, але найбільше наголошує на проповіді та навчанні Слова Божого. Він закликає Тимофія: «Пильнуй читання, нагадування та науки!» (1 Тим. 4:13). Служіння Слова має вирішальне значення для віри. Віра від слухання, а слухання — через Слово Боже. Під дією Слова Божого зміцнюється віра Божого народу.
У 2 Тимофія Павло закликає свого молодшого співпрацівника: «Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно… Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували» (2 Тим. 4:2–3).

Служіння церкви також охоплює спільну молитву — як за церкву, так і за правителів і владу (1 Тим. 2:1–2). До нього належить також активне служіння пресвітерів і дияконів. Пресвітери мають духовно пасти Божий народ, а диякони — служити ділами милосердя та турбуватися про фізичні потреби. Хоча диякони часто працюють непомітно, Бог дає чудову обітницю: «Бо хто добре виконує службу, той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса» (1 Тим. 3:13). Усі види служіння важливі, але служіння Слова — найголовніше.

4.  Читайте пастирські послання з чуйністю до серця благочестивого слуги Христа.

Історично Павла часто змальовували в негативному світлі — навіть у церкві: низький на зріст, лисий, кривоногий, з великим носом і зведеними бровами, завжди з похмурим виразом обличчя. Його також описували як дратівливого, з яким важко порозумітися. Він навіть посварився з Варнавою, «сином утіхи», і відмовився дати Марку другий шанс.

Проте у Книзі Дій і в інших посланнях видно, що любов і співчуття Павла до інших особливо яскраво проявляються у пастирських посланнях. Він називає Тимофія «моїм сином» і «сином улюбленим». Тита — «щирим сином за спільною вірою». Особливо ж видно серце Павла в його останньому листі — Другому посланні до Тимофія: ми чуємо його біль через тих, хто його залишив, і бачимо його любов до товаришів і друзів — Тимофія, Луки та навіть Марка, з яким, очевидно, він примирився. Пастирські послання свідчать про те, що глибока любов Павла до Христа виливається в любов до ближніх.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.