
Три моменти, які варто знати про книгу Екклезіаста
10/07/2025Три моменти, які варто знати про Пісню над піснями

Пісня над піснями – це поетична книга мудрості у традиції Соломона (Пісня 1:1) разом із такими книгами, як Екклезіяста і Приповісті. Граматично назву цієї книги на івриті («Пісня над піснями») написано у найвищому ступені порівняння, що означає «найкраща пісня», так само як «Цар над царями» або «Пан над панами». Цей найвищий ступінь порівняння надзвичайно вражає, враховуючи те, що Соломон написав 1005 пісень (1 Цар. 4:32). Очевидно, що це найкраща з них, але Церкві важко повністю оцінити послання Пісні над піснями через її інтимний і навіть сексуальний зміст. Ось три істини, які ви маєте знати про найкращу пісню Соломона.
- Ключ до розуміння Пісні над піснями Соломона міститься наприкінці.
Ця особливість з’являється і в інших книгах мудрості Старого Завіту. Наприклад, наприкінці книги Екклезіяста автор нарешті підбиває підсумок усьому, що було сказано до цього: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Еккл. 12:13). Так само, прочитавши останній розділ книги Йова, ми можемо повернутися назад і зрозуміти причину всього, що сталося. Той самий метод навчання можна застосувати і до Пісні над піснями Соломона.
Ключові повчальні слова Пісні містить уривок 8:6–10. Якщо підсумувати, то Пісня вчить, що шлюбний завіт має охоплювати як відданість (Пісня 8:6), так і близькість (Пісня 8:6). Подружжя, яке має ці обидві складові, краще долатиме труднощі (Пісня 8:7), опиратиметься спокусам (Пісня 8:7) і сприятиме цілісності (шалом) у контексті цих стосунків (Пісня 8:10). Світ любить інтимні стосунки, але часто відкидає цілісність непохитної відданості. З іншого боку, Церква з ентузіазмом закликає дотримуватися постійної і непохитної відданості, але мало чого навчає про благо сексуальної близькості у контексті шлюбних стосунків, які засновано на Бутті 2. Ми маємо закликати і до того, і до іншого.
- Пісня над піснями Соломона описує як шлюб, так і стосунки Бога зі Своїм народом.
Пісня над піснями – це не лише про відданість та близькість у контексті шлюбу; у ній також ідеться про тип стосунків, які Господь бажає мати зі Своїм народом. Однак це не вигадлива алегорія, що описує стосунки між Ягве та Ізраїлем або Ісусом і Церквою. Це, без жодного сорому, мудра пісня про відданість і близькість у контексті шлюбу. Але Писання вчить, що шлюбний завіт, який описано у 2-му розділі Буття, було покликано вказувати на есхатологічний шлюб, котрий описано в Об’явленні 19–22.
Про це говорить Павло наприкінці 5-го розділу Послання до ефесян, коли цитує Буття 2: «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом. Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!» (Еф. 5:31, 32). Усі блага, які Бог створив у подружжі, буде збільшено і вдосконалено на новому небі і землі. Крім того, усі скорботи і втрати у шлюбі, які спричинив гріх, буде викорінено. Шлюб є важливою темою в Біблії. Можна навіть сказати, що вона обрамляє Біблію від початку до кінця. Тож нехай шлюбний завіт нагадує нам про надію, яка чекає на нас у кінці.
- Пісня над піснями Соломона рясніє образною мовою.
У поезії більше використовують художню мову, ніж стандартну розповідь або прозу. Образні вирази іншою мовою і з давньої культури можуть не зовсім відповідати нашому культурному і мовному контексту. Наприклад, я б не зробив своїй дружині такий комплімент: «Твої коси немов стадо кіз» (Пісня 4:1) або «Твої устонька красні, мов частина гранатного яблука» (Пісня 4:3). У Пісні над піснями 4:2 читаємо:
Твої зубки немов та отара овець пообстриганих,
що з купелю вийшли, що котять близнята,
і між ними немає неплідної.
Я ніколи не був свідком такого видовища й не маю великого досвіду з вівцями, тому мушу докласти певних зусиль, аби зрозуміти, що описана тут жінка має білі зуби, і всі вони на місці. Розгляньмо лексику Пісні 4:11, де жінку описано як романтично жадану. Читаємо:
Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена,
мед і молоко під твоїм язичком,
а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
Мед щільниковий, мед, молоко й ліванські пахощі не відповідають нашим сучасним образам бажання, але ми можемо оцінити ці стародавні способи вираження, оскільки вони відповідають таким речам, як червоне вино, парфуми або пелюстки троянд у нашому контексті.
У Пісні над піснями також використано метафори. Наприклад, читаємо:
Сини неньки моєї на мене розгнівалися,
настановили мене сторожити виноградники,
та свого виноградника власного не встерегла я!.. (Пісня 1:6).
Ця жінка пояснює, що її шкіра стала смуглявою, бо її брати змушували її працювати на сімейних виноградниках, а це означало, що вона не мала часу доглядати за власним виноградником – тобто за своїм тілом. Цей самий метафоричний прийом знову з’являється наприкінці Пісні, де виноградники Соломона описано разом із власним виноградником жінки – знову ж таки, її тілом (Пісня 8:11).
Насамкінець, у Пісні використано евфемізми, аби трохи завуалювати теми, які вважаються делікатними або вимагають певної міри скромності. Наприклад, коханий запрошує кохану: «прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!..», що є запрошенням до сексуальної близькості (Пісня 4:16). Так само ми читаємо: «Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її» (Пісня 7:9). Один евфемізм, який часто не помічають, з’являється у 3-му розділі, де написано, що шістдесят воїнів навколо «ложа» Соломона «мають меча» (Пісня 3:8), але в єврейському тексті насправді написано: «озброєні мечем». Іншими словами, це були євнухи. Образність мови у Пісні над піснями – це одна з речей, яка робить цю книгу найкращою з пісень. Читачі отримають неабияку користь, якщо звернуть особливу увагу на цей аспект книги.
Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.