Три моменти, які варто знати про книгу Малахії

Через пророка Малахію Господь говорить багато складних речей Своєму народові після вигнання. Книга пророка Малахії містить сім пророцтв, кожне з яких починають гіркі слова народу, на які Господь відповідає. Більшість цих пророцтв – це викриття поглядів і вчинків сучасників Малахії. Однак перед тим, як Господь докоряє народу, Він спочатку говорить про Свою любов до нього, через яку Він вибрав його та яка є причиною того, що цей народ продовжує існувати після вигнання. Перш ніж сказати: «Ось що Я маю проти вас», Господь спочатку проголошує: «Я люблю вас» (Мал. 1:2).

1. Малахія показує, що Божа любов, завдяки якій Він обрав Свій народ, завжди є тим, з чого все починається.

Народ тим часом відповідає: «Як Ти нас покохав?» (Мал. 1:2). На що Господь дає несподівану відповідь. Ми могли б очікувати, що Він укаже на вихід і завоювання землі Ханаанської, де Він вчиняв могутні чудеса, щоб захистити Свій народ і дати йому спадщину. Натомість Господь указує Ізраїлю ще далі, аж до обрання їхнього праотця Якова та відкидання його брата Ісава (Мал. 1:3). Ця абсолютно незаслужена любов є причиною того, що Ізраїль досі існує після вавилонської руйнації Єрусалима та вигнання. Звичайно, Ізраїль постраждав за свої гріхи, проте його було відновлено завдяки великій любові Господа. Едом, нащадок Ісава, пережив вавилонський період відносно неушкодженим, допомагаючи вавилонянам (див. Овд. 1:10–14). Але теперішній спокій Едома незабаром буде зруйновано, а його падіння стане цілковитим й остаточним (Мал. 1:4–5). Божий обраний народ може час від часу грішити, але зрештою не впаде, бо Господь підтримує його через Свою любов (див. Пс. 36:23–24).

2. Малахія показує, що люди піддаються спокусі і впадають у цинізм, коли життя стає важким.

У книзі пророка Малахії люди глибоко цинічно відповідають Господу від початку і до кінця. На початку вони відмахуються від слів Господа, що Він любить їх (Мал. 1:2). Наприкінці вони заявляють, що послух Господу нічого не вартий, оскільки лиходії процвітають і зарозумілі отримують багато благословінь (Мал. 3:15). Де ж тут Божа справедливість (Мал. 2:17)? Це цинічне ставлення до Господа проявляється у поверховому поклонінні людей (Мал. 1:12–13), їхній невірності ізраїльським дружинам, з якими вони побралися (Мал. 2:14–16), та скупості у пожертвах (Мал. 3:8–9). Навіть священники заразилися таким ставленням (Мал. 2:1–9), дозволяючи народу приносити неповноцінні жертви й ухвалювати упереджені судові рішення в обмін на хабарі (Мал. 2:9). Важкі часи часто породжували холодне серце до Бога як тоді, так і зараз.

3. Малахія показує, що Господь шанує тих, хто шанує Його.

Не всі за часів Малахії поділяли таке цинічне ставлення до Господа. Дехто досі боявся Його, а Господь бачив таке ставлення і зберігав їх як Свою «власність» (segullah; Мал. 3:17) – те саме слово, яке вжито для описання Ізраїля у Вих. 19:6. Господь незабаром з’явиться у Своєму храмі, щоб навести справедливість, якої нібито прагнули люди (Мал. 3:1–2). Він раз і назавжди відокремить праведних від нечестивих, і тих, хто боявся Господа, буде виправдано як Його істинний народ, а нечестивих буде засуджено і знищено (Мал. 4:1–3). Тим часом вірний залишок має пам’ятати закон Мойсея, Божі вимоги святого життя, і з нетерпінням чекати на прихід нового Іллі, архетипічного пророка, який закликатиме Божий народ до покаяння (Мал. 4:4–6). На тих, хто не відгукнеться на його послання, чекає суд і прокляття (herem; Мал. 4:6).

Проте, якщо ми всі є грішниками, які не можуть досконало дотримуватися закону Мойсея, як зазначає Павло у Посланні до римлян 3, то як Бог зможе відрізнити праведних від неправедних на остаточному суді, не засудивши всіх нас? Як Господь може спасти неправедного Якова, якого Він любить й обрав? Відповідь на це питання чекає на нас у Новому Завіті, до якого пророцтво Малахії чудово нас готує.

У Луки 1:17 Івана Хрестителя ще до його народження названо Іллею, який передуватиме Ісусу Христу у Його першому пришесті. Важливо, що послання ангела зосереджується виключно на позитивній стороні пророцтва Малахії, проголошуючи: «І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа». Можливість судного прокляття не згадано, оскільки у своєму першому пришесті Ісус прийшов, аби знайти і спасти тих, хто загинув (Мт. 1:21).

На горі Преображення Ісус зустрівся з Мойсеєм та Іллею і говорив про Свій вихід (exodon) з Єрусалима, через який Він принесе відкуплення Своєму народові (Лк. 9:31). Для тих, хто відмовляється прийняти Христа зараз, є ще одне пришестя, коли Христос повернеться як вершник на білому коні, аби принести загибель нерозкаяним (Об. 19:11–21). А для тих, чий страх Господній проявляється у вірі в Христа, цей день буде подібний до перших променів весняного сонця, що сходить і приємно зігріває шкіру, а не до вогненної печі, яка поглинає все, до чого доторкнеться (Мал. 4:1–2).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.