Три моменти, які варто знати про Євангеліє від Івана

Євангелія від Матвія, Марка й Луки традиційно називають «Синоптичними Євангеліями». Вони містять короткий опис народження, життя, служіння, смерті, воскресіння й вознесіння Ісуса як Месії, Котрого обіцяв Бог, і спасіння, яке Він здобув раз і назавжди. Це не різні Євангелія, а свідчення трьох апостолів-очевидців про Ісуса, Його унікальну Особу та події, які стали частиною викуплення.

Коли ми переходимо до Євангелія від Івана, то відразу помічаємо, що, хоча у ньому йдеться про ту саму тему, його написано під іншим кутом зору. Замість того, щоб надавати короткий опис життя та діяльності Христа, воно містить вибірковий огляд і висвітлює визначальні елементи того, ким є Ісус, і що відрізняє Його як єдиного, Кого може за правом бути визнано «Христом».

Іван визначає це як ключ до розуміння його Євангелія у самому кінці: «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Ів. 20:31). Це підводить нас до трьох особливостей Євангелія від Івана, які підкреслюють його важливість.

1. Іван додає свідчення очевидців про те, що Ісус є Сином Божим.

Іван ставить собі за мету надати докази того, що Ісус із Назарета є Христом, і викладає такі свідчення, які міг би прийняти суд. У своєму пролозі Іван подає найдивовижніші твердження. Його вступні слова безпомилково перегукуються з першими словами книги Буття та її описом творіння. Він дещо загадково говорить про агента творіння «Слово», але потім безпомилково пов’язує цю особу із втіленим Сином Божим (Ів. 1:14–18). Однак у пролозі виділяється те, що Іван згадує про Івана Хрестителя, якого було покликано стати «свідком» цього факту (Ів. 1:6–8). Євангеліст Іван відразу ж переходить до опису свідчення Івана Хрестителя (Ів. 1:19–34), сміливо заявляючи, що Ісус є «Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29), і, ніби даючи свідчення в залі суду, стверджує: «І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!» (Ів. 1:34).

Тема свідчень про те, що Ісус є Сином Божим і Спасителем світу, пронизує все Євангеліє від Івана, включаючи свідчення Пилата (Ів. 18:38, 39), свідчення самого Івана про смерть Христа (Ів. 19:35) і навіть той дивовижний факт, що Марію Магдалину згадано як першу очевидицю воскреслого Христа (Ів. 20:18). Надзвичайні твердження Євангелія від Івана підкріплюють свідчення правдивих очевидців.

2. Іван описує чудеса, які свідчать про те, що Ісус є Сином Божим.

Другою ключовою особливістю Івана є те, що він описує лише сім чудес Ісуса й називає їх «знаменнями». При цьому він наголошує, що їхня ціль – це показати відчутні, але надприродні вказівки на те, що Ісус є втіленим Сином Божим.

Перше чудо Ісуса на весіллі в Кані описано як «перше з Його знамень», яке «виявило Його славу» і привело до того, що «учні увірували в Нього» (Ів. 2:11). Це нагадує нам про Божу обітницю, яку дано через Ісаю, про «гостину з страв ситих» і «гостину із вин молодих» (Іс. 25:6), яка ознаменує прихід Месії.

Шість додаткових знамень у Євангелії від Івана підкреслюють певний аспект того, що Ісус є втіленим Сином. Три з них де-факто слугують наочними доповненнями до проповідей Ісуса, які або безпосередньо пов’язані з ними, або які Іван тематично використовує у своєму Євангелії. Одне з них – це зв’язок між насиченням п’яти тисяч і проповіддю про хліб життя (Ів. 6:1–59), а інше – між проповіддю Ісуса «Я є воскресіння і життя» і воскресінням Лазаря (Ів. 11:17–27, 38–44).

3. Іван додає «розмову в горниці», аби дати нам розуміння місії Ісуса.

Останньою особливістю, яка вимальовується в Євангелії від Івана та є відмінною рисою його послання, є розмова в горниці (Ів. 13:1–17:26). Нам ніби дозволено підслухати, що Ісус хотів сказати цієї особливої миті.

Вона починається з того, що Ісус буквально показує, що Він є обіцяним Слугою Господнім, коли обмиває ноги Своїм учням (Ів. 13:1–20). Далі Ісус розповідає про Свою майбутню зраду одним зі Своїх учнів, показуючи, що це було невіддільною частиною Божого плану спасіння.

Потім Він говорить про те, що збирається приготувати місце для Своїх учнів і що люди у різні віки можуть бути впевнені, що потраплять туди (Ів. 14:1–7). По тому згадує про Божу обіцянку послати Свого Святого Духа, Духа Христа, через Якого Ісус продовжує бути присутнім зі Своїм народом у всі віки. Зрештою Він серйозно говорить про те, що означає бути Його учнем у цьому занепалому світі – в якому ми «зазнаємо страждань», – але також про втіху від усвідомлення того, що Христос переміг світ і буде нашим Охоронцем (Ів. 16:33).

Події у горниці закінчуються тим, що ми чуємо, можливо, найбільш значущу молитву, яку будь-коли хтось промовляв. У цій молитві, яку часто називають Первосвященницькою молитвою Ісуса, Він молиться за успіх та ефективність Своєї спасительної місії. Аби ми почали розуміти її значення, вона заздалегідь пояснює результат того, що розгортається в наступних розділах перед судом Пилата, на Голгофському хресті й через порожній гріб. Це справді добра новина, в яку варто вірити.

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.