Що таке християнське учнівство?

Слово «учень» у Новому Завіті походить від грецького слова, що означає «той, хто навчається» або «послідовник». Тож, коли ми запитуємо, що таке християнське учнівство, то запитуємо, що означає навчатися від Ісуса і слідувати за Ним. Відповідно, я хочу коротко окреслити кілька ключових рис християнського учнівства.

На самому початку слід визнати, що поширене жорстке розмежування між євангелізацією та учнівством не витримує біблійної перевірки. І в нашому житті, і в Писанні рідко можна провести чітку хронологію, де спочатку відбувається євангелізація, а потім — учнівство. Часто ці дві реальності переплітаються.

Наприклад, ми можемо (помилково) розуміти Велике доручення Ісуса з Євангелія від Матвія 28:18–20 лише як заклик до євангелізації. Але що сказав Ісус? «Тож ідіть і навчіть усі народи». Господь не послав нас просто закликати до віри й на цьому зупинитися. Безперечно, ми повинні проповідувати євангеліє. Але Велике доручення закликає нас навчати людей (робити їх учнями), а не просто приводити навернених.

Позбувшись цієї плутанини, ми можемо почати розуміти, що таке християнське учнівство. Визначімо це просто: християнське учнівство — це життя у єднанні з Ісусом, Який є Життям (Ів. 14:6). Із цього визначення випливають три суттєві ознаки.

1. Християнське учнівство — це спосіб життя, а не одноразове рішення чи напівщире зобов’язання.

У час, коли так звані «бренди стилю життя» заполонили наші ринки, Ісус хоче, щоб ми зрозуміли справжній «стиль життя» християнського учнівства. Одним словом, це носіння хреста. Отже, учнівство — це не легкий шлях. Коли Ісус кличе нас слідувати за Ним, Він закликає відмовитися від старого способу мислення, життя і віри. Лише Божою благодаттю ми розпинаємо своє колишнє «я» і відповідаємо на божественний заклик нести свій хрест: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде» (Лк. 9:23).

Елемент «способу життя» у словах Ісуса очевидний. Умирання для старого й наслідування Ісуса — це щоденне зобов’язання, це спосіб життя. Християнське учнівство починається з того, що Ісус кличе нас іти за Ним. Відтоді ми живемо новим життям, щодня помираючи для всього, що було раніше.

2. Християнське учнівство означає жити вірою.

Бути в єднанні з Ісусом — це жити вірою у воскреслого Сина Божого. Відлунюючи заклик Ісуса нести хрест, Павло описує нашу єдність із Христом так: «Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом» (Кол. 3:3).

Віра — це дар Божий (Еф. 2:8–10), тому учнівство в Ісуса починається і продовжується тільки завдяки Божій благодаті через віру. Віра — це «життєдайне дихання» учня: «Догодити ж без віри не можна» (Євр. 11:6).

3. Християнське учнівство веде до вічного життя — як тепер, так і в майбутньому світі.

Євангельське запрошення Ісуса — це заклик до життя у повноті (Ів. 10:10). Учень досвідчує вічне життя вже зараз (Ів. 5:24), очікуючи його у майбутньому (Мт. 19:29). Теперішня радість і майбутня надія вічного життя можливі тому, що нас з’єднано вірою з Тим, Хто є «дорогою, правдою і життям» (Ів. 14:6).

Як Бог допомагає нам у нашому учнівстві?

Відповідь знаходимо у словах 88-го запитання та відповіді Вестмінстерського короткого катехизису, де сказано про «засоби благодаті» — Боже Слово, таїнства і молитву. Їх названо засобами благодаті тому, що вони є засобами, через які Бог досягає мети — уподібнити нас до образу Ісуса, коли ми йдемо за Ним (Рим. 8:29).

На практиці кожен із цих засобів є вкрай важливим для християнського учнівства. 

По-перше, учень Ісуса любитиме Слово Боже. Він любитиме його читати, вивчати і слухати, коли його проповідують. Біблія буде для нього найвищим авторитетом, а все його життя буде підпорядковано її вченню.

По-друге, учень Ісуса братиме участь у таїнствах хрещення і Вечері Господньої. Христос дав ці священні знаки Своїй Церкві для духовного живлення. Хрещення знаменує наш вступ у життя учня, а Вечеря Господня дає небесну поживу на цьому шляху. Учень не покладає надії на самі таїнства, а через віру приймає Божу благодать у Христі Святим Духом, правильно користуючись ними у спільноті з іншими християнами.

По-третє, учень Ісуса молитиметься. Як було сказано про наверненого апостола Павла, так можна сказати і про кожного справжнього учня: «Ось бо він молиться» (Дії 9:11). У молитві учень переживає близьке спілкування зі своїм Небесним Батьком — через посередництво Сина, у силі Святого Духа.

Християнське учнівство починається з Божого благодатного вибору і його підтримує Трійця від початку й до кінця. Тому життя учня — це життя, сповнене радості та сенсу. Хіба може існувати кращий Учитель, ніж Ісус? Хіба може бути більший дар, ніж вічне життя? Чи буває щедріше забезпечення, ніж ті засоби благодаті, які дає нам Бог? Християнське учнівство — це життя, яким людину покликано жити у світі, спотвореному гріхом. Тож, ідучи за Ісусом, «тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв» (Євр. 10:23).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.