Три моменти, які варто знати про книгу Даниїла

Книга Даниїла є унікальною у Старому Завіті завдяки своєму змісту та ключовій ролі, яку вона відіграє між старозавітними пророцтвами про відновлення Ізраїля та виконанням цих пророцтв у Новому Завіті в житті, смерті, воскресінні та вознесінні Ісуса Христа. Ця книга складна і глибока, через що її важко коротко описати. Однак існує три аспекти книги, які розкривають її для сучасного читача.

1. Розповіді в перших розділах (1–6) надають вірогідності пізнішим пророцтвам книги (розділи 7–12).

Розповіді у перших розділах книги Даниїла, які написано переважно арамейською мовою, зображають картину покоління молодих юдеїв, яких було взято у полон до Вавилона 605 року до Р. Х. Там вони переживають жахливі переслідування з боку своїх поневолювачів, а також неймовірні успіхи завдяки допомозі Господа, на Якого покладають свою надію. Історія про Даниїла та його друзів Шадраха, Мешаха і Авед-Неґо має чіткі літературні та мовні зв’язки з історією Йосипа в Єгипті. Наприклад, обох описано як вродливих (Бут. 39:6; Дан. 1:4), обидва тлумачать сни царів, що викликають у них тривогу, і розкривають Божий план на майбутнє, і в обох історіях вжито багато однакових гебрейських слів, що пов’язують їх між собою. Як і Йосип, Даниїл і його друзі залишаються вірними Божому покликанню, служачи чужому двору, і як результат отримують неймовірне багатство та навіть золотий ланцюг на шию (Бут. 41:42; Дан. 5:29).

Їхня вірність перед обличчям переслідувань підкріплює пророче послання Даниїла про відновлення як ізраїльтян у вигнанні, так і тих, хто повернувся до Єрусалима 536 р. до Р. Х. після падіння Вавилона під натиском Медо-перської імперії. Це було особливо важливо у світлі головного послання Даниїла про те, що відновлення з вигнання буде відкладено сім разів (Дан. 9:24).

2. Семикратне відтермінування відновлення Єрусалима, яке проголошено у книзі Даниїла, створює міст між подіями Старого Завіту й подіями служіння Ісуса.

З часів Мойсея на Ізраїль чекало національне вигнання й певне відновлення (Повт. 28:64–68; 30:1–10). У всьому 26-му розділі книги Левит Господь говорить Мойсею, що якщо Ізраїль не покається в разі вигнання, Він залишає за Собою право посилити покарання усемеро (Лев. 26:18, 21, 24, 28).

До часу Єремії загроза вигнання перетворилася з можливого результату на неминучу подію. Час для покаяння минув (Єр. 19), і пророк проголосив, що вигнання не тільки наближається, але й що воно триватиме сімдесят років (Єр. 25:11; 29:10). Такі уривки надихають Даниїла на молитву покаяння, яку ми знаходимо в Даниїла 9. Він знає, що вигнання не закінчиться, доки народ Ізраїля не покається у своїх гріхах і не навернеться всім серцем до Господа свого спасіння. Завдяки його праведній молитві Господь посилає до Даниїла посланця (Гавриїла), аби повідомити, що вигнання продовжено всемеро. Тепер «пустка Єрусалима» триватиме не сімдесят років, а сім разів по сімдесят, тобто 490 років. Решта книги містить низку видінь, що описують події, які відбудуться між життям Даниїла і приходом Царства Божого.

3. Видіння із 7 по 12 розділи заохочують народ Божий довіряти Божому плану відновлення, навіть коли відбуваються глобальні події міжзавітного періоду.

Один із приголомшливих моментів у другій половині книги Даниїла – це те, наскільки конкретними й детальними є видіння щодо подій, які відбудуться перед приходом Месії під час відновлення. Чому пророк так детально описав хід майбутніх подій? Інші пророки набагато розмитіше й імпресіоністично передбачали майбутнє, а Даниїл робить це надзвичайно точно. Відповідь, мабуть, лежить у посланні книги про семикратне відкладення відновлення. Описуючи це детально, пророк закликає завітну спільноту продовжувати довіряти Господу, навіть коли імперія за імперією виникає і падає в ході світової історії. Господь досі є суверенним над людською історією, тому Його народ повинен бути вірним своїм обов’язкам і насолоджуватися привілеями, які він має, бувши Божим завітним народом. Протягом усього цього часу він має довіряти Господу свого спасіння і знати, що одного дня Він відновить його.

Так само як праведний останок Ізраїля повинен продовжувати довіряти, попри припливи й відпливи історії, так і послідовники Месії сьогодні мають знаходити надію у пророцтвах Даниїла. Ми теж маємо обов’язки і привілеї як народ Божий, що чекає на повернення свого Царя і виконання програми відновлення, яку Він розпочав дві тисячі років тому (2 Пет. 3:1–13). Ми також вважаємося вигнанцями, які побачили месіанського Царя і служать Йому посеред сучасних глобальних подій (1 Пет. 1:1; див. Як. 1:1). Як Даниїла і його друзів, нас не розчавлять у коліщатах геополітичних сил, бо ми служимо величному Царю, який вільно й незмінно визначив усе, що має статися (Вестмінстерське визнання віри 3.1).

Цю статтю було опубліковано у блозі Служіння Ліґонір.